На главную

Так, наприклад, на острові…

Так, наприклад, на острові Наксия21 в 4 милях до сходу від Пароса, окружністю 60 миль, жило 6 тисяч греків, як православних, так і католиків, і в кожної громади був свій єпископ. З Наксии росіяни влади одержували хліб, вино, дровяний ліс і бавовняну тканину. Російські влади заснували на острові грецьку гімназію, де вчилися не тільки наксийцы, але й жителі інших островів. Забігаючи вперед, скажу, що в 1775 г. при евакуації «губернії» усі гімназії, що вчаться (з їхній згоди) були вивезені в Петербург. Багато хто з них пізніше зайняли важливі державні пости в Росії й інших країнах

Зрозуміло, що «губернія» все-таки не могла забезпечити всі потреби флоту й сухопутних військ. Зброя, обмундирування й продовольство везли морем з Росії й Англії, але це виходило вкрай дорого. Усе, що бажали росіяни, охоче продавали мальтийцы й жителі вільного міста Ливорно, але й там ціни кусалися. Тому основним джерелом постачання «губернії» стало корсарство

Глава 6.

Флібустьєри Білого моря

Із приходом 1 й Архіпелазької ескадри до берегів Мореи в море вийшли десятки грецьких піратських судів, які почали нападати на турецькі судна. Властиво, як уже говорилося, нічого нового в цьому не було. Середземне море й до 1769 г. кишіло піратами всіх національностей – варварийскими22, мальтійськими і т.д. Помічу, що випадки повного знищення екіпажа й пасажирів судна були часті, але в переважній більшості випадків знатних бранців віддавали за викуп. Притім умови торгу були чесною – особистість посередника недоторканна, а з полоненими гарний обіг. Тих же, за кого викуп явно не світил, включали до складу команд піратських кораблів, відпускали на волю або продавали в рабство. Взагалі в XVIII столітті в Східному Середземноморя, яке турки називали Білим морем, піратів уважали гідними людьми, що займаються напівзаконним промислом

До речі, про законність. Уже в XV-XVI століттях монархи Західної Європи стали видавати піратам каперські свідчення, які дозволяли їм нападати на кораблі ворога вже на законних підставах. До середини XVIII століття, згідно з морськими законами, капером уважався корабель, який з дозволу уряду споряджається для воєнних дій приватною особою й укомплектовується вільнонайманою командою. Слово «капер» походить від німецького «сарег». У французів капери називалися корсарами (corsaire), в англійців – приватирами (privateer). Цікаво, що в службовій переписці російські моряки й дипломати в часи Катерини Великої використовували всі три терміни – капери, корсари й приватеры, припускаючи те саме. Я ж, щоб не плутати читача, буду називати їх корсарами

Суду корсарів, крім трьох перерахованих термінів, називалися крейсерськими. Крейсери в сучасному розумінні цього слова в російському флоті зявилися 1 лютого 1892 г., коли по найвищому велінню казематні фрегати, що полягали в складі флоту, корвети й кліпера були перекласифіковані в крейсери, а баштові фрегати – у броненосці берегової оборони

За законами XVIII століття держава не тільки видавала каперам патент на ведення бойових дій, але й брало з них застава для виплати компенсацій жертвам незаконних каперських дій

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика