На главную

Жителі більш двадцяти…

Жителі більш двадцяти грецьких островів прийняли російське підданство, на стороні Росії воювали багато тисяч греків, албанців, славонцев і інших народів. Як бути з ними? У перші два три роки війни Катерина ставила перед дипломатами ціль: добитися на мирних переговорах закріплення «губернії» за Росією. І це греки добре знали. А от тепер їх зрадили

Росіяни влади спробували виправити ситуацію із союзниками різними півзаходами. У перших, надали можливість бажаючим переселитися в Росію. У других, у статтях Кючук Кайнарджийского миру втримувалося зобовязання султана не мстити союзникам росіян із числа османських підданих

По Кючук Кайнарджийскому миру Росія одержала право установи консульств в Османській імперії. Майже всі консульства були засновані в південній частині Балкан, у містах і на островах Греції: у Салоніках, Патрах (Пелопоннес), Арті (Эпир), на Негропонте (Эвбее), Хиосе, Родосі, Криті, Миконосе, Самосе, Санторине, а також у Смірні (Измире), на азіатському березі Егейського моря й на Кіпрі. Консульства були засновані й на островах, що перебували під венеціанським пануванням, – Корфу, Закинфе й Кефаллинии. Помічу, що більше Росія ніколи не мала настільки великої консульської мережі в Греції, як у єкатерининську епоху

Консульства повинні були стежити за виконанням турками своїх зобовязань і в міру можливості захищати греків. Про це свідчить грецький письменник Адамантиос Корис, що жив у Франції, що й зовсім не належав до шанувальників Катерини II. В 1803 г. він писав: «Росіяни консули по славному для Росії мирному трактаті, до якого імператриця встигнула примусити турків, приобретши право на якесь у всіх країнах Туреччини диктаторське самовладдя, часто викидали греків із мстивих рук уряду, представляючи, начебто вони вступили в підданство або служили під начальством росіян».

У Росію греки, славонцы й албанці їхали трьома шляхами: морським навколо Європи в Петербург, сухопутним через Австрію й морським через Константинополь

17 жовтня 1774 г. з порту Ауза на Балтику відправилася 1 я дивізія Архіпелазького флоту в складі кораблів «Св. Великомученик Исидор», «Олександр Невський», «Дмитро Донськой», «Мироносец» і фрегата «Св. Павло». Командував ескадрою контр адмірал С.К. Грейг. «Св. Павло» більш ніж на рік устав на ремонт у Ливорно, а інші кораблі пішли додому. До їхнього плавання ми повернемося пізніше.

12 грудня 1774 г. з Аузы пішла 2 я дивізія в складі кораблів «Ростислав», «Саратов», «Граф Орлов»; фрегатів «Помощный», «Запасний» і бомбардирського корабля «Страшний». Командував дивізією контр адмірал К.М. Базбаль. Він повів кораблі повз Ливорно – настільки улюбленого місця тривалих стоянок, і 19 серпня 1775 г. прибув Вкронштадт.

13 березня 1775 г. з Аузы пішов одиночний фрегат «Надія». Капітан М.Г. Кожухів благополучно привів його в Петербург 15 жовтня. Фрегати ж «Мінерва» і «Григорій» пішли із Середземного моря на Балтику в 1774 г., ще до закінчення війни

Ряд кораблів і судів можна було відремонтувати й послати в Росію, але на це було потрібно час, ліс і мастеровые, а останніх в Аузе саме й не вистачало

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика