На главную

Тоді Шарп розвязав іти на південь…

Тоді Шарп розвязав іти на південь уздовж узбережжя й відсвяткувати Різдво на одному з островів архіпелагу Хуан-Фернандес, що в шестистах милях від узбережжя Чилі. Очевидно, пірати прибутки до одному із трьох островів цього архіпелагу — Мас-А-Тьерра. Шарп залишив опис цього острова в інструкції з навігації, прикладеної до атласу Південних морів. У ній говорилося про тутешній здоровіший клімат, родючий ґрунт і прекрасних лісах, наявності прісної води й дичини. І ще виявилася одна перевага — острів був ненаселений, тобто на ньому не зустрінеш ворогів. Іншими словами, тут можна було відпочити, поповнити запаси й подремонтировать кораблі

Але коли зібралися покинути острів, виникли розбіжності, куди плисти. Частина піратів, у неї входив і Дампьер, рушила назад до Панамського перешийка. Інші на чолі із Шарпом розвязали обігнути мис Горн і проробити довгий шлях без зупинок аж до острова Барбадос, що в Атлантичному океані. А звідси прямо Ванглию.

Шарп розумів, що на батьківщині буде притягнутий, на вимогу іспанського посла, до суду за піратство, але йому повезло. У Лондоні Шарп передав захоплені в іспанців морехідні карти — більша цінність по тем часам — і був за це помилуваний. Більш того, його призначили капітаном у Королівський військово-морський флот

А що ж Дампьер? Що сталося з тими, хто разом з ним — усього сорок дві людини, включаючи пятьох негрів-рабів і двох індіанців, — відправився на північ до Панамського перешийка? Це трапилося 17 квітня 1681 року. З того дня Дампьер став регулярно вести свої записи, принесшие йому згодом таку популярність. Плавання пройшло більш-менш вдало. Але на суші, коли висадилися, їх чекали в засідці іспанці. Уникши сутички, пірати зникли в прибережному лісі

Перехід по перешийкові у зворотному напрямку був болісний і довгий. Але головне, чим був стурбований Дампьер, — це збереженням своїх записів. Він зрізав товстий стовбур бамбука й заліпив його з обох кінців воском, щоб усередину не проникнула вода. Так він зберіг свій щоденник і інші записи, хоча частенько долав ріки вплав.

У непрохідних джунглях піратам доводилося, ідучи по компасу, прорубувати шлях у дрімучій хащі. Як на гріх, почалися зливові дощі. Голод ішов по пятах, і якби не милосердні індіанці, усе загинули б. Деяких піратів, тих, що ослабнули й не могли йти далі, індіанці погодилися залишити в себе. Інші продовжували шлях

Дампьер пише в щоденнику, які труднощі довелося їм витерпіти під час походу. «Ми переходили ріки по тридцять раз у день. Не могли не висушити одяг, не обігрітися, їжі не було. Безперестану лив дощ, блискали блискавки й гримів грім». Нарешті пірати добралися до Карибського моря. «Так ми закінчили нашу подорож за двадцять три дні, — пише Дампьер, — пройшовши, по моїх розрахунках, сто десять миль».

На щастя, на узбережжя вони зустріли корабель англійського пірата Тристиана. Але вертатися на Ямайку, куди готувався відплисти Тристиан, Дампьер не побажав. Він виявився на кораблі, який збирався обігнути мис Горн і вийти до берегів Чилі. Капітаном на цім судні був Кук. У Тихому океані в берегів Чилі до Куку приєднався англійський капітан Итон зі своїм кораблем «Николас».

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика