На главную

Однак зробити відразу це не вдалося

Однак зробити відразу це не вдалося. Якийсь час він ще плавав разом з Ридом, побував у берегів Австралії. Його записи про аборигенів, яких англійці зустріли тут, і сьогодні становлять інтерес. Як і ті, де він розповідає про звичаї і їжі інших, тоді ще не відомих європейцям народів, що населяють Нову Гвінею й інші острови, повз які йому довелось проплы-вать. Так, Дампьер докладно описує невідомі європейцям хлібне дерево, лимони, манго, кокосові горіхи й банани. Є в нього й опис бумеранга — деревяного меча, що виглядав як шабля

Нарешті, коли підійшли до Никобарским островам, що лежали на морському шляху з Гоа в Макао й звідти в Японію, Дампьер попросив Рида відпустити його на берег. На диво Дампьера, той легко погодився, запропонувавши за компанію прихопити ще матроса Холу й декількох малайців, яких не праг тримати на кораблі. Коли Дампьер сіл у човен, хтось турботливий кинув йому сокира — річ, як виявиться, украй необхідну й для захисту, і в якості товару для обміну

На інший же день після того, як Дампьер залишив корабель, він обміняв цю сокиру на каное. Але, до нещастя, тільки-но він і його супутники поринули в човен, як вона перевернулася. Усе — і люди, і багаж — виявилися у воді. Були зіпсовані карти й постраждав щоденник, який все-таки вдалося висушити. Змогли зберегти й таку важливу річ, як компас

Переробивши каное в морський катамаран, Дампьер добрався до Аче на північному узбережжі Суматри. Це було, мабуть, одне із самих важких його плавань

«Було 15 травня 1688 року, близько чотирьох годин пополудні, — записав у своєму щоденнику Дампьер, — коли ми покинули Никобарские острова, тримаючи шлях до Аче. Нас було всього шість людей, два англійці й чотири малайці, які народилися в Аче. 18 травня подув свіжий вітер, небо почало заволікати хмарами». Піднялися сильні хвилі, сонце остаточне зникло. У човні набралася вода, її доводилося раз у раз вичерпувати. Увечері того ж дня небо стало зовсім чорним, покритим важкими хмарами, дул сильний вітер, по морю йшли високі хвилі

«Море кидало в нас білою піною, темна ніч огорнула нас, ніде не було рятівної землі, а наш маленький ковчег, видалося, от-от накриє набігла хвиля… Я зазнав багатьом більшим небезпекам, про деяких з них я вже згадував, але гірша з усіх їх була не більш ніж дитячою грою в порівнянні з тим, що відбувалося. Я повинен, до свого сорому, зізнатися, що в той час не міг зібратися смыслями.

Інші небезпеки не приходили до мене з такою спокійною й жахливою врочистістю. Несподіваний напад, бій або що-небудь у цьому роді, коли ллється чиясь кров і все рвуться вперед, що обуреваемые страстями, — це зовсім не те. Але тут я дивився стомленим поглядом на, що наближається смерть і майже не мав надії уникнути її. Я повинен зізнатися, що моя мужність, яку я до цього ще зберігав, покинуло тепер мене…

Близько 10 годин почалася злива із громом і блискавками. Але дощ був приємний для нас, оскільки зовсім висохнули запаси прісної води, яку ми захопили із собою. Вітер, що дув сильно, поступово став більш помірним, і море теж заспокоїлося

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика