На главную

И дійсно, коли Роджерс…

И дійсно, коли Роджерс 9 грудня 1718 року проводив перший «судовий процес», призначивши суддею колишнього піратського капітана Томаса Бегеса, була зроблена спроба звільнити засуджених. Присуджені до смерті кричали, що оточувала їхній юрбі, що й подумати не могли, начебто людей можна вести на ланцюзі, як собак, щоб повісити, і що все це відбудеться на очах у чотирьохсот їх кращих друзів

Імовірно, деякі з, що прийняли амністію короля відчули, що зачеплена піратська честь, і в юрбі почалося сильне хвилювання. Однак коли один із глядачів спробував убити стражника, він був відразу застрелений самим Роджерсом.

Роджерс умер на острові Нью-Провиденс в 1732 році. Чимала його заслуга полягала в тому, що цей острів, а також узбережжя Північної й Центральної Америки були майже очищені від піратів

Але ми сьогодні повинні бути вдячні Вудсу Роджерсу за інше, за те, що він залишив нам шляховий щоденник про свій піратський минуле й ці записки допомогли у свій час Дефо створити роман, одну із самих знаменитих книг у світовій літературі, — «Життя й дивне пригоди Робинзона Крузо, моряка з Йорка». Про цю нашу наступну розповідь

Пригоди моряка з Ларго

У великому стародавньому кріслі сидить людей у перуці. Особа стомлен, що змарніло, тому на ньому ще більше виділяється гачкуватий ніс і гостре підборіддя. У руках у нього книга. Сірі очі дивляться уважно.

Це журналіст, памфлетист і письменник Даниель Дефо. Він сидить у вікна свого будинку в лондонському передмісті Стік-Ньюингтон і переглядає тільки що куплене в букініста друге видання книги — шляховий щоденник пірата Вудса Роджерса про його кругосвітнє плавання в 1708-1711 роках

Дефо по душі розповідь мореплавця про пригоди й походи, про флібустьєрів — «вільних мореплавцях», про небезпеки, сміливість і мужності. Адже й сам він колись, подібно мореплавцеві, відважно кинувся у вир життя, перед його думкою виникають картини минулого. Йому бачиться зачумлений Лондон, чується скрип воза мертвих, яких скидають у загальний рів, тому що не вистачає трун. Він добре памятав, як у крамниці батька покупців змушували опускати монети в банки з оцтом — уважалося, що це рятує від зарази. Точно так само для того, щоб не передавалася хвороба, усі листи, що надходили в будинок, батько оббризкував спиртом, після чого читав їх на відстані, через лупу. Але це в загальному-те не видалося таким уже страшним. Куди страшніше було бачити воза мертвих або чути стогони й крики сусідів, що вмирали під застільні пісні, день і ніч, що доносилися з таверни. Там правили бенкет ті, хто сподівався, що кращий засіб від чуми — веселощі й гульби

Крізь щілини в ставнях вікон він бачив ватаги пяних грабіжників, що спустошували вимерлі будинки на їхній вулиці, бачив, як заради самозбереження, що став для багатьох першої заповіддю, дорослі діти, знехтувавши благання батьків, залишали їх умирати на самоті, як чоловіки залишали коханих дружин, а мати малих дітей

Тоді їх родину минула Божья кара, ніхто не загинув від страшної хвороби. З тих пор пройшов, слава Господу, не один десяток років. Багато чого довелося йому випробувати за цей час, багато чого пережити. Іноді, особливо в дні невдач, йому видалося, що він захоплений ураганом у відкритому морі

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Август 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика