На главную

На початку 1703 року в «Лондон…

На початку 1703 року в «Лондон газетт» Селькирк прочитав про те, що знаменитий капітан Вільям Дампьер на двох судах готується почати нове плавання у Вест-Індію за золотом. Така перспектива цілком улаштовувала молодого, але вже «захворілого» морем і пригодами шотландця

От чому серед перших, хто записався в члени екіпажа флотилії Дампьера, був 27-літній Олександр Селькирк. Йому стояло служити боцманом на 16-гарматній галері «Сім врат».

Незадовго перед тем Дампьер повернувся з довгого й важкого плавання, під час якого їм було зроблено чимало наукових відкриттів. Такий був, як ми вже знаємо, цей пірат, що займався морським розбоєм і одержимий пристрастю дослідження морів і їх мешканців, плинів і вітрів, народностей і звичаїв тих країн, де він бував. З кожного плавання він привозив масу спостережень, записів, малюнків. Його добутку, видавані окремими книгами, мали більший успіх у сучасників. З їхнім автором були знайомі багато, у тому числі письменники Свифт і Дефо.

Це були часи, коли піратство стало майже узаконеним і морський розбій заохочувався королівськими особами, коли легенди про заморські скарби, привезені ще Христофором Колумбом, розпалювали уява аматорів легкого наживи, зірвиголів і авантюристів, коли лихоманка відкриттів і пригод, трясучи Старе Світло, народжувала нові міфи, у яких навіть правда часто видалася неправдоподібною

Плавання протікало спокійно, якщо не вважати смерті капітана судна, на якому служив Селькирк. Замість померлого моряка Дампьер призначив нового командира — Томаса Стредлинга, що зіграв пізніше настільки негарну роль у долі свого боцмана. Із цього моменту почалося важке плавання. Характер у нового капітана був крутий і жорстокий

Між Томасом Стредлингом і боцманом Селкирком не раз виникали розбіжності, часом навіть сварки. Упертий шотландець довівся не за смаком властолюбному капітанові. Дійшло до того, що Селькирк розвязав покинути корабель, до речі кажучи, на той час неабияк порваний, що й дав текти

У судновому журналі зявився запис: Олександр Селькирк списаний із судна « за власним бажанням». У шлюпку занурили плаття й білизна, кремінна рушниця, фунт пороху, кулі й кресало, кілька фунтів тютюну, сокира, ніж, казан, не забули навіть Біблію. Селькирка чекала цілком «комфортабельна» життя на незаселеному острові Мас-А-Тьерра, що входить в архіпелаг Хуан-Фернандес і розташованому в шестистах кілометрах на захід від Чилі

В XVI столітті, коли каравели іспанців тільки починали борознити води уздовж західних берегів Південної Америки, райони ці були ще погано вивчені. Чимало зустрічалося на шляху мореплавців незрозумілого й загадкового. Чому, наприклад, з Вальпараїсо на північ убік Перу доводилося плисти всього місяць, а назад тим же шляхом — цілих три. Уважали, що справа тут не обходилася без втручання злих сил, бачили в цьому втручання диявола. Чим, як не чаклунством, можна пояснити таку мару?

Усі, однак, обстояло набагато простіше: мореплавці, що плили уздовж західних берегів Південної Америки, попадали в невідоме тоді плин Гумбольта. Розкрити загадку незвичайного явища довелось капітанові Хуану Фернандесу.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика