На главную

В 1574 році він пройшов з Перу…

В 1574 році він пройшов з Перу у Вальпараїсо за місяць, трохи змінивши звичайний маршрут і побравши ледве південніше. По дорозі йому зустрівся невеликий архіпелаг із трьох островів. На честь капітана цей архіпелаг і одержав назву Хуан-Фернандес.

Селькирк волів висадитися на один з пустельних островів цього архіпелагу, чим залишатися на старому кораблі під початком ворожого йому командира. У душі боцман сподівався, що довго пробути на острові в положенні добровільного вязня йому не прийде. Адже кораблі досить часто заходять сюди за прісною водою. А поки, щоб не вмерти з голоду, треба було опікуватися про їжу — їстівних припасів йому залишили лише на один день. На щастя, на острові виявилося безліч диких кіз. Це означало, що поки є порох і кулі — харчування йому забезпечене

Час ішов, а швидке рятування, на яке він так сподівався, не приходило. Волею-Неволею довелося опікуватися не тільки про сьогодення, але думати й про майбутнє життя на клаптику землі, загубленому вокеане.

Обстеживши свої «володіння», Селькирк установив, що острів покритий густою рослинністю й має близько двадцяти кілометрів у довжину й пять завширшки. На березі можна було полювати на черепах і збирати в піску їх яйця. У безлічі на острові водилися птахи, у берегів зустрічалися лангусти й тюлені

У перші місяці було особливе важко. І не стільки тому, що доводилося щогодини вести боротьбу за існування, скільки через повну самітність. Усе менше залишалося надії на швидке рятування, і все частіше охоплював Селькирка страх при думці про те, що йому призначене багато років пробути в цім добровільному посиланні. Землю, яка його дала притулок, він проклинав, як і той година, коли зважився на свій необдуманий учинок. Знай він тоді, що корабель «Сім врат» незабаром після того, як він його покинув, зазнав катастрофи й майже вся команда загинула, дякував би своїй долі

Як він сам потім розповідав, вісімнадцять місяців треба було для того, щоб звикнути до самітності й примиритися зі своєю долею. Але надія не залишала його. Щодня Селькирк піднімався на найвищу гору й годинником удивлявся в обрій…

День рятування

Чимало праці, вигадки й винахідливості треба було для того, щоб налагодити «нормальну» життя на незаселеному острові. Селькирк побудував дві хатини з колод і листів, обладнав їх. Одна служила йому «кабінетом» і «спальнею», в іншій він готовив їжу. Коли плаття його постаріло, він зшив за допомогою простого цвяха, що служив йому голкою, одяг з козячих шкір

Закінчивши трудовий день, Селькирк відпочивав, теслював, змайстрував, наприклад, скринька й прикрасила його митецьким різьбленням, кокосовий горіх перетворив у чашу для питва. Подібно первісним людям, він навчився добувати вогонь тертям, а коли в нього скінчився порох — став ловити диких кіз руками. Швидкість і спритність, необхідні для цього, далися йому нелегко. Одного разу під час такого полювання «вручну», намагаючись піймати козу, він зірвався разом з нею в прірву й троє доби пролежав там без свідомості. Після цього на той випадок, якщо занедужає або ще чому-або не зможе більше переслідувати тварин, Селькирк підрізав у молодих цапенят сухожилля Ніг, тому ті втрачали жвавість

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Август 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    обучение участию в аукционе Яндекс.Метрика