На главную

Спроба ввести загальний для всіх…

Спроба ввести загальну для всіх мова в цім воістину вавилонському стовпотворінні, як ми вже знаємо, не вдалася. Простіше було ввести в Либерталии свої закони. Написали й прийняли щось начебто конституції. Її автором був Караччиоли. Управляв карликовою державою рада на чолі з Миссоном. У раду вибирали по одному представникові від кожних десяти громадян. Вони утворювали асамблею й збиралися на сесію в ратуші « для вироблення слушних законів з метою найбільшого блага комуни».

Завдяки роботі ради «була оголошена, надрукована й поширена велика кількість розумних законів». Представте, у Либерталии були навіть друковані верстати, захоплені на якімсь судні. В одному із законів говорилося, що все майно й худоба будуть нарівно розподілена між усіма громадянами й кожний одержить у наділ землю, яку буде обробляти. На одній із сесій прийняли закон, по якому «верховна влада повинна бути довірено одній особі, повноваження якого повинні підтверджуватися депутатами кожні три роки». Цього главу держави слід іменувати хоронителем і титулувати «вища світлість».

Зрозуміло, хоронителем обрали Миссона, державним секретарем — Караччиоли, а великим адміралом — Тью. Жителям заборонялося вживати лайки й відіграти в азартні ігри. Це не заважало кораблям республіки виходити в море на полювання, щоб місто ні в чому не випробовував недоліку. Миссон був повний нових планів. Місто багатіло, скарбниця заповнювалася золотом і коштовностями. На кораблях, побудованих на власній верфі, Миссон обїхав навколо острова, знімаючи карту узбережжя. І от в один момент усе звалилося. Либерталия зникла. Що ж трапилося?

Не землетрусу, не повені погубили її, а люті аборигени, що жили в глибині острови. Скориставшись тим, що Миссон був у море, вони напали на місто, розграбували й спалили його. Багато загинули, у тому числі й дружина Миссона. Лише Томас Тью й кілька городян встигнули на шлюпі вислизнути в море. Тут вони й зустрілися з Миссоном і Тью, який повідав отрагедии.

Через кілька днів, коли обоє повернулися в Либерталию, їхнім очам стала сумна картина руйнування й спустошення. Видалося, місце це прокляте Богом і краще скоріше звідси забратися й ніколи не вертатися

Миссон, Караччиоли й Тью розвязали на трьох кораблях плисти в Америку й там почати нове життя. Не встигнули вони відплисти від острова, як налетіла бура й розкидала їхні кораблі. Більше Миссона й Караччиоли ніхто ніколи не бачив. Тью цього разу повезло. Про нього було відоме, що він нібито жив у Нью-Йорку. Потім, скучивши по морю, пішов у плавання на піратському судні й, очевидно, загинув десь у берегів Аравії. Трапилося це приблизно року в 1710-м або 1713-м.

Руїни Либерталии швидко заросли травою й чагарником. І коли кілька років через знаменитий шукач пригод Мориц Беневский, зробивши втечу з російського посилання на Камчатці, пропливши полсвета, висадився на Мадагаскарі й став королем острова, він не знайшов ніяких слідів колишнього міста Волі

ЖАННА ДЕ БЕЛЬВИЛЬ І ІНШІ ЛЕДІ УДАЧІ

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика