На главную

По цих джерелах…

По цих джерелах коректував свою книгу про пригоди флібустьєра Бошена французький письменник Лесаж. Вони, можливо, надихали Байрона на створення образів романтичних бунтарів. Купер користувався ними, коли писав про Червоного Корсара в однойменному романі, а також при роботі над своєю останньою книгою «Морські леви», де вивів жадібного Пратта піратського скарбу, що відправився в небезпечне плавання на пошуки. Конан Дойл використовував ці джерела, складаючи розповідь про кровожерливого пірата Шарки, а Сабатини — оповідаючи про одиссее капітана Блада.

До свідчення А.-О. Эксквемелина, як і до твору Ч. Джонсона, прибігали й інші прославлені автори, що писали в жанрі морського роману, у тому числі В. Скотт і ф. Марриет, Э. Цю й Г. Мелвилл, Майн Рид і К. Фаррер, Р. Хаггард і Д. Конрад. Зі слів самого Стивенсона відомо, що в нього був екземпляр джонсоновских «Піратів» — одне з найбільш пізніх видань

У звязку із цим справедливо писали про вплив цієї книги на творця «Острова скарбів». Відомий у свій час професор Ф. Херси не сумнівався в цьому й знаходив тому підтвердження, зіставляючи факти, про яких мова йде в обох книгах

Чимало корисного Стивенсон знайшов і в Даниеля Дефо в його «Королі піратів» — описі пригод Джона Эйвери, що послужив до того ж прототипом дефовского капітана Сингльтона.

Що стосується В. Ирвинга, те дійсно деякі його новели зі збірника «Розповіді мандрівника» вплинули на Стивенсона, особливо ті, що ввійшли в розділ « Шукачі скарбів». У всіх новелах цієї частини збірника мова йде про скарби капітана Кидда. Одна з них так і називається — «Пірат Кидд», де говориться про похований скарб

В іншій — «Уолферт Веббер, або Золоті сни» — розповідається про реального історичного персонажа, який, наслухавшись казок колишнього пірата Пичи Проу про золото Кидда, розвязав відправитися на нього пошуки

У цьому змісті легенда про пошуки скарбів капітана Кидда направила фантазію Стивенсона на створення роману про заритих на острові мільйонах, як направила вона уява Эдгара По, автора новели «Золотий жук», що використовував у ній «безліч неясних переказів про скарби, зариті Киддом і його спільниками десь на Атлантичному узбережжі».

Довготелесий Джон

Імя капітана Кидда вводить читача в справжню атмосферу піратських подвигів і заритих на острові таємничих скарбів. Точно так само, як і розповіді Джона Сильвера — сподвижника Флінта — і інших дійсно існуючих джентльменів удачі привносять в оповідання особливу вірогідність. Іншими словами, історико-побутовому й географічному тлу Стивенсон надавав чималого значення, прагнучи свій вимисел представити у вигляді справжньої події

Які ж інші факти коштують за сторінками книги Стивенсона? Що допомагало йому зробити вимисел правдоподібним, укоренивши його в реальності?

Крім книг про піратів, Стивенсон виявляв цікавість до життя знаменитих англійських флотоводців. Незадовго до того, як приступитися до свого роману, він написав досить великий нарис «Англійські адмірали», який був опублікований в 1878 році в журналі «Корнхилл мэгэзин», а через три роки, у квітні 1881 року, частково в «Вирджинибус пьюериск».

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика