На главную

якщо ж цього по якихось…

Якщо ж цього з якихось причин не відбувалося, то флібустьєри самостійно вели війну проти кревного ворога — Іспанії. Коли іспанський посланник у Парижу скаржився на розбійницькі дії флібустьєрів, французький уряд заявляв, що ці люди не є французькими підданими і його католицька величність у випадку їх піймання може надходити з ними, як порахує потрібним

Эксквемелин дає опис внутрішньої організації піратів, заснованої на комбінації твердої дисципліни й демократичних початків. Коли проводир планував проведення нової експедиції, він набирав команду з піратів, буканьеров і навіть індіанців. Учасники експедиції містили договір, що скріплювався клятвою, у якому оговорювалися правила розподілу видобутку, розмір відшкодування за отримані каліцтва й інші умови. Кожна умова узгоджувалася вотдельности.

При розділі видобутку було прийнято виділяти певні суми на користь військового лікаря й корабельного теслі. Крім того, ухвалювався розвязок про винагороду за особливі заслуги, наприклад, тому, хто перший виявиться на ворожому кораблі й вивісить піратський прапор, хто захопить полоненого, за який буде сплачений багатий викуп. Тяжкопоранені одержували: при втраті правої руки або ноги шістсот реалів або шістьох рабів, при втраті лівої руки -пятсот реалів або пятьох рабів. Що втратив ліву ногу одержував чотириста реалів або чотирьох рабів. Компенсація за втрату ока становила сто реалів. Визначалися договором також суми, що відраховуються на придбання оснащення й провіанту. Харчувалися всі однаково, незважаючи на ранги

Видобуток розподілявся між піратами за строгими правилами. Капітан звичайно одержував пять часток за захоплення корабля й три — за свої особисті заслуги, штурман — дві частки, усі інші члени екіпажа, якщо для них не були визначені тверді суми, як для лікаря або теслі, — по одній долу, юнги — по половині частки

Перед виходом у море пірати давали клятву не приховувати й не привласнювати ні однієї, навіть найнікчемнішої, речі із захопленої ними видобутку. Що порушив клятву виключали з товариства, видавали йому рушниця, порох, флягу питної води й висаджували на незаселеному острові або пустельному узбережжі, кинувши на сваволю долі

Це правило поширювалося й на капітана, незважаючи на те що при командуванні кораблем і в бої він мав необмежену владу. При розподілі видобутку важлива роль приділялася штурманові. Він визначав на борті захопленого корабля, що слід побрати як видобуток, а що залишити. При цьому головним чином забирали золото, срібло, перли, предмети розкоші

Із часом пірати розселилися по Антильським островам, утворивши невеликі співтовариства, які були багатонаціональними по складу: в одні переважали французи, в інших — англійці або голландці. На базі цих співтовариств пізніше європейські держави створили форпости колоніальних завоювань. Пірати виступали як капери або експедиційні загони під прапором тієї або іншої країни разом з регулярними збройними силами

В 1625 році французи поселилися на острові Св. Христофора. У той час вони завоювали частину Санто-Доминго, а також Мартинику й Гваделупу

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика