На главную

РОЗПОВІДІ ПРО ПІРАТІВ…

РОЗПОВІДІ ПРО ПІРАТІВ

ОЛІВє ЭКСКВЕМЕЛИН, або ПОПЕРЕДЖЕННЯ ОЧЕВИДЦЯ

Розповідь про чернознаменном промислі, або, інакше кажучи, про романтика чорного прапора, тобто про розбійників з більших морських доріг, варто почати зі згадування книги А.-О. Эксквемелина «Пірати Америки». Написана в 1678 році безпосереднім учасником розбійницьких нальотів, що прожили шість років серед піратів, ця книга й донині найбільш достовірний документ про життя й діяльності піратської вольниці. А тому найкраще на початку нашого оповідання надати слово як попередження Эксквемелину.

У своїй книзі він говорить головним чином про піратів Карибського басейну, про їхні гнізда на Тортуге, Ямайці, Гаїті, але, по суті, розповідає про всі інших місцях їх дії: в Індійському й Тихому океанах і, звичайно, в Атлантичному, у берегів Африки

Сам Эксквемелин був голландцем і був військовим лікарем. У цій ролі він подвизался й у стані піратів і був досить шановним і ценимым фахівцем

У міру заселення Американського континенту іспанці стали залишати найближчі острови, тобто у Вест-Індії. На Эспаньоле (нині Гаїті) після їхнього відходу на величезних просторах бродили здичавілі череди корів, свиней, табуни коней. Першими після відходу іспанців тут зявилися французи-флібустьєри — мисливці за іспанським золотом, яке перевозили на кораблях з Перу Виспанию.

Ці самі мисливці влаштувалися на Эспаньоле й створили тут базу для своїх розбійних нальотів. Але щоб жити, треба є. Цю банальну істину вони розвязали дуже просто. Для забезпечення себе мясом треба було тільки почати полювати на здичавіла рогата худоба. Цим і зайнялася частина піратів, що залишилися на бережуся

Мясо вбитих тварин різали на довгі шматки, сушили, потім коптили на відкритому вогні. Копчення мяса або риби — по-французькому «буканаж». Звідси й стали всіх мисливців, а також піратів називати «буканьерами».

Эксквемелин пише: «Французи, що живуть на острові Эспаньола, займаються полюванням, рільництвом і каперством. Якщо слуга звільнився від служби, він шукає собі товаришів. Вони збирають разом усе, що в них є, ставлять на речі мітки й домовляються: тому, хто переживе своїх товаришів, дістанеться всі їх майно. Деякі при цьому обмовляють, щоб їх речі після смерті передали родичці або дружинам. Підписавши угоду, вони відправляються або розбійничати на море, або на полювання, або на тютюнові плантації — словом, туди, де їм видасться краще».

Про життя мисливців Эксквемелин повідомляє:

«…Мисливці проводять у лісах по році, а іноді й по два. Потім вони відправляються на острів Тортуга, щоб поповнити там свій запас пороху, свинцю, рушниць, полотна й таке інше. Прибувши туди, вони буквально за місяць спускають усе, що нажили за рік або півтора. Вони хльостають горілку, немов воду, вино купують прямо барилами, вибивають затички й пють доти, поки барило не спорожніє

День і ніч буканьеры валандаються по селищах і славлять Бахуса, поки залишається хоч гріш на випивку… Проживши всі свої гроші й навіть наробивши часом боргів, мисливці вертаються восвояси й знову проводять у лісах по році-півтора».

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Январь 2018
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031  
    Яндекс.Метрика