На главную

Кораблі зустрілися с…

Кораблі зустрілися з піратськими, обстріляли один одного, і Робертс, побачивши перевагу супротивника, розвязав іти, але тому що той не відставав, він, щоб убыстрить хід, наказав викинути за борт усе пушки, боєприпаси й інший важкий вантаж. Завдяки цьому вдалося піти від погоні

У свою чергу й губернатор острова Мартиника направив проти Робертса два військових судна, коли довідався, що кораблі піратів устали на ремонт біля його берега. Робертс із труднощами пішов від відплати. Тем яростнее став мстити своїм переслідувачам. Із цього часу кожний житель Мартиники або Барбадосу, якщо, на нещастя, попадав до нього в полон, міг заздалегідь розпрощатися з життям. Символом мести Робертсу служив відтепер прапор із зображенням силуету пірата, збройного шаблею, що й опирається ногою на два черепи

Ще довгий час Робертсу супроводжувала удача. Звичайно він оголошувався в місцях, де його найменше чекали. Так, тільки в жовтні 1720 року він захопив і розграбував шістнадцять французьких і голландських судів. Незабаром, однак, зрозумів, що настав час міняти район дії. Він розвязав направитися до західного узбережжя Африки, а точніше — у Гвінейську затоку. Тут бешкетував якийсь час. Не раз обгинав мис Доброї Надії, виходив в Індійський океан і відвідував піратські гнізда на Мадагаскарі. Потім повернувся у Гвінейську затока

Робертс командував двома кораблями. В устя ріки Сенегалу йому зустріли два французькі військових корабля, французи прийняли піратські вітрильники за торговельні судна й зажадали, щоб вони зупинилися. Робертс корився. А коли кораблі французів підійшли близько, підняв чорний прапор і огризнувся всіма своїми пушками. Обоє військових корабля здалися піратові без бою

Після цього Робертс розвязав зло подшутить над губернатором Мартиники. Він знову перетнув океан, під фальшивим прапором зявився на рейді острова й подав сигнал, що в нього, мол, на борті є контрабанда. У надії поживиться на корабель піратів зявилася безліч купців. Як тільки вони виявилися на борті, Робертс наказав усіх заарештувати. Потім спалив їхнього човна, за винятком однієї. На ній він відправив пограбованих купців назад з нижайшим уклоном губернаторові

Але взимку 1721 року йому змінило ненадійне піратське щастя. Він довідався, що корабель британських військово-морських сил «Ластівка» виявив місце стоянки піратів і, що називається, на овний хід іде на зустріч із ними. На лихо Робертса, напередодні піратам дістався багатий трофей — судно з вантажем спиртного

Удержати команду від узливань Робертс не зміг. А з пяною командою він чи ледь міг перемогти супротивника. Дарма Робертс перестерігав своїх соратників, переконував, що в них тільки два виходи — перемога або смерть. Але пяні матроси не почули заклику капітана. 10 лютого 1722 року Робертс пішов на розпачливий крок. Він наказав плисти прямо на англійський фрегат, обстрілюючи його зі знарядь. Розігралася жорстока битва. Багато піратів загинули в цьому бої, у тому числі й сам Робертс.

Пірати вилучили труну зі своїм капітаном, одягненим у розкішні одяги, із золотим у діамантах хрестом на груди, у морську безодню. Після чого все здалися англійцям. Жоден з них не уник заслуженої кари за свої злодіяння: усі вони були повішені на мисі Кост-Касл на Золотом Бережуся

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика