На главную

У душі Стивенсон завжди…

У душі Стивенсон завжди почував себе моряком і був щасливий скитаться по безбережних далечінях. Адже він знав, що приречений, що й у нього за спиною, як і в моряка, «чиєю злою стрілою загублений альбатрос», невідступно коштує примара смерті. А скитания, видалося йому, віддаляють фатальний кінець

Здоровя постійне підводило його, примушувало до зміни місць у пошуках доброчинного клімату. Із цією метою, властиво, він і перебрався в Бремер. Але, як на зло, і тут його наздогнала огидна негода. От і доводилося, по давній звичці, коротаючи час, фантазувати, дивлячись у вікно…

Переживаючи непогоду, намагалися чим-небудь зайняти себе й інші домашні. Фенни, його дружина, як звичайно, займалася відразу декількома справами: клопотала по господарстві, писала листа, давала вказівки прислугам; мати, сидячи в кріслі, вязала; батько, сер Томас, віддавався читанню історій про розбійників і піратів, а юний пасинок Ллойд за допомогою пера, чорнила й коробки акварельних фарб звернув одну з кімнат у картинну галерею

Часом поруч із художником ухвалювався малювати картинки Стивенсон.

Одного разу він накреслив карту острова. Цей шедевр картографії був старанно й, як йому представлялося, красиво розфарбований. Уява переносила його на клаптик землі, загубленої в океані. Виявившись у владі вимислу, зачарований бухточками, які заполонювали його, як сонети, Стивенсон наніс на карту назви: пагорб Підзорна труба, Північна бухта, височина Бізань-Щогла, Біла скеля. Одному з острівців, для колориту, він дав імя Острів кістяка

, Що Стояв поруч Ллойд, завмираючи, стежив за народженням цього воістину чудового шедевра

— А як буде називатися весь острів? — нетерпляче поцікавився він

— Острів скарбів, — вирік автор карти й відразу написав ці два слова в її правому нижньому куті

— А де вони зариті? — згоряючи від цікавості, таємничим шепотом допитувався хлопчик, що повністю ввімкнувся в цю захоплюючу гру

— Тут, — Стивенсон поставив великий червоний хрест у центрі карти. Любуючись нею, він згадав, як у далекому дитинстві жив у примарному світі придуманої їм Країни енциклопедії. Її контури, відбиті на аркуші папери, нагадували більшу цурку для гри вчижика.

З тих пор він не міг собі представити, що бувають люди, для яких нічого не значать карти. Як говорив письменник-мореплавець Джозеф Конрад, сам із захопленням їх, що креслив, «це навіжені, але, загалом, цікаві вигадки». У кожного, хто має хоч на гріш уяви, при погляді на карту завжди розігрується фантазія

Спокуса дати волю уяві при погляді на карту намальованого їм острова випробував і Стивенсон. Кинувши замислений погляд на його обриси, які нагадували дракона, що встав дибки, він представив, як серед придуманих лісів заворушилися герої його майбутньої книги

У них були засмаглі особи, їх озброєння блискало на сонце, вони зявлялися раптово, боролися й шукали скарб на декількох квадратних дюймах щільного паперу. Не встигнув Стивенсон отямитися, визнавався він сам, як перед ним опинився чистий аркуш і він склав перелік глав

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика