На главную

Широко відкритими очима…

Широко відкритими очима споглядав він мир, повний загадок і таємниць. Його уява, уражена величною картиною світобудови, малювало дивні фантастичні картини. Коли ж над ранок вдавалося здрімнути, йому снилися кошмари, начебто він повинен проковтнути вся земна куля…

Наділений незвичайної силою уяви, Льюис умів дивуватися, видалося б, звичайному: виду, що відкрився з горищного вікна; залитому сонцем, повному квітів саду, який він якось побачив зверху, забравшись на глід; заростям лаврових кущів, де, йому видалося, от-от виникне фігура індіанця, а поруч, по галявині, пронесеться череда антилоп…

Але ніщо й ніколи так не вражало в дитинстві його уява, за словами самого Льюиса, як розповідь про альбатроса, який він одного разу почув від своєї тітки Джейн.

Враження було тим більше сильне, що вона не тільки показала своєму улюбленцеві Бог звістка як оказавшееся в її будинку величезне крило могутнього птаха, здатної спати на лету над океаном, але й, знявши з полки томик Кольриджа, прочитала рядка з «Поеми про старого моряка».

…Сніговий туман, брили смарагдового льоду, «і раптом, креслячи над нами коло, пронісся альбатрос».

Уже перші рядки захопили його, захопили в сині простори, на корабель, який у супроводі ширяючого альбатроса — дороговказного птаха, пробивався крізь шторм. Але недарма альбатроса вважали птахом добрих ознак:

Попутний вітер з півдня встав,

Був з нами альбатрос,

И птаха кликав, і з нею відіграв,

Кормил її матрос!

У цей момент, порушуючи закон гостинності, старий моряк убиває посланця добрих парфумів — птаха, який, згідно з повірям, приносить щастя:

« Як дивно дивишся ти, моряк,

Иль біс тебе каламутить?

Господь із тобою?» — «Моєю стрілою

Був альбатрос убитий».

Розгнівані парфуми за зроблене блюзнірство проклинають моряка. Вони мстять йому страшною помстою, прирікаючи, як і легендарного капітана Ван Страатена, « Летючого голландця», на скитания на кораблі з командою з матросів-мерців

Картини вбивства альбатроса й того, як був покараний за це моряк, немов живі виникали у свідомості. З тих пор містична розповідь про долю старого моряка стане улюбленим читанням Стивенсона.

Образ птаха добрих ознак багато років супроводжував йому. І траплялося, у мерехтливих спалахах маяка чайка, що метнувся, нагадувала про альбатроса, розпластані галузей кошлатої ялини під вікном видалися величезними крильми, вигадливий візерунок на замерзлому склі був немов гравюра із зображенням ширяючого над хвилями велетня. Льюис зберігав вірність альбатросові як самому романтичному з казкових створень, наділеному до того ж благороднейшим з імен

Прийде час, і він навіч побачить цей дивний птаха. Відбудеться це при його плаванні на яхті «Каско». І точно так само, як у поемі Кольриджа, коли яхта проходила біля антарктичних широт, над нею воспарил величезний альбатрос

Замилувавшись величним птахом, Стивенсон мимоволі згадав рядки з поеми про те, що «проклятий той, хто птаха бє, володарку вітрів». І ще йому тоді вперше здалося, що він, подібно старому матросові, приречений на нескінченне плавання. З тою тільки різницею, що його це скоріше радувало, а не гнобило й страховище, як героя поеми

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика