На главную

Джека» — тропічної…

Джека» — тропічної лихоманки, а від землетрусів на суші хитавиця, немов на морі

Перші дві глави мали величезний успіх у хлопчика. Про це автор повідомляв у тоді ж написаному листі своєму другові У.-Є. Хенли. У ньому він також писав: «Зараз я зайнято однієї роботою, в основному завдяки Ллойду… пишу «Судновий кухар, або Острів скарбів. Розповідь для хлопчиськ».

Ви, напевно, здивуєтеся, довідавшись, що цей добуток про піратів, що дія починається в трактирі «Адмірал Бенбоу» у Девоні, що воно про карту, скарби, про бунт і покинутому кораблі, про прекрасного старого сквайра Трелони й докторові й ще одному докторові, про кухаря з однієї ногою. У цій розповіді співають піратську пісню « Йо-Хо-Хо, і пляшка рому» — це справжня піратська пісня, відома тільки команді покійного капітана Флінта…»

За бажанням самого активного учасника гри — Ллойда в книзі не повинне було бути жінок, крім матері Джима Хокинса. І взагалі, за словами Стивенсона, хлопчик, що був у нього під боком, служив йому пробним каменем. У наступному листі до Хенли автор, явно задоволений своєї роботою, виражав надію, що і йому зробить приємність придумана їм «забавна історія для хлопчиськ»

Тим часом гра тривала. Щоранку, тільки-но прокинувшись, Ллойд із нетерпінням очікував години, коли у вітальні зберуться всі мешканці «будинку покійної мисс Макгрегор» і Стивенсон почне читання написаних за ніч нових сторінок

Із захватом були зустрінуті глави, де говорилося про те, як старий морський вовк, одержавши чорну мітку, «віддав кінці», після чого нарешті в дію вступила намальована карта. Її-Те й намагалися марне роздобути сліпий Пю із дружками. На щастя, вона виявилася в руках доктора Ливси й сквайра Трелони.

Познайомившись із картою таємничого острова, вони розвязали плисти на пошуки скарбу. Ллойд, у душі себе, що ототожнював, із Джимом, бурхливо зрадів, коли довідався, що хлопчик піде на корабель юнгою. Втім, інакше й бути не могло — адже на прохання учасників пригоди саме він і повинен був розповідати всю історію із самого початку до кінця, не приховуючи ніяких подробиць, крім географічного положення острова

И от швидкохідна й витончена «Эспаньола», покинувши Бристоль, на всіх вітрилах іде до Острова скарбів. Румпель лежить на повному вітрі, солоні бризи бють в особу, матроси ставлять бом-клівер і грот-брамсель, карабкаются, немов мурахи, по фок-щоглі, натягають шкоти. А крізь ревучий вітер чуються слова старої піратської пісні: « Йо-Хо-Хо, і пляшка рому…»

Так в атмосфері загальної зацікавленості начебто сама собою народжувався рукопис майбутнього «Острова скарбів». Не було болісного процесу творчості, визнавався пізніше Стивенсон, доводилося лише поспішати записувати слова, щоб продовжити почату гру. От коли повною мірою виявилася давня його пристрасть придумувати й звязувати воєдино неіснуючі події. Завдання полягало в тому, щоб зуміти вимисел представити у вигляді справжнього факту

Подібних прикладів, коли приводом народження роману, розповіді або вірша служили самі, видалося б, несподівані причини, у тому числі й гра, можна чимало знайти в історії літератури

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Август 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика