На главную

Незабаром Сюркуф здійснив своє бажання й повернувся у Францію

Незабаром Сюркуф здійснив своє бажання й повернувся у Францію. Правда, перед відїздом у нього в який раз відбувся інцидент із губернатором Порт-Луи. Той навязав Сюркуфу побрати на борт судна, на якому він збирався плисти у Францію, целую ватагу полонених португальців. Сюркуф резонно заявив, що з такими пасажирами корабель швидше за все потрапить у Лісабон, а не у Францію. А сам Сюркуф і його офіцери виявляться за бортом

Але губернатор і слухати нічого не захотів. Він заявив, що це наказ. І пригрозив у випадку непокори накласти арешт на майно Сюркуфа на острові Маврикій. Сюркуф, видалося, підкорився. А коли вийшов з бухти в супроводі лоцманського судна, навів на нього знаряддя свого корабля й, загрожуючи, наказав прийняти на борт цих самих португальців. Подальша подорож обійшлася без пригоді. І через рік Сюркуф благополучно доплив до Сен-Мало.

Але про дії губернатора він розвязав все-таки докласти самому військово-морському міністрові. Адмірал Декрес прийняв прославленого корсара, однак заявив, що не в його компетенції вирішувати питання, що ставиться скоріше до податкового відомства. І запропонував улаштувати аудієнцію в імператора. Наполеон сердечно зустрів старого знайомого, поздоровив з перемогами й вислухав його скаргу. Однак відмовився від яких-небудь санкцій проти губернатора. Щоб якось підсолодити пігулку, імператор наприкінці розмови знову виразив Сюркуфу своя повагу й заявив, що присвячує його в кавалери ордена Почесного легіону. Цієї нагороди, недавно лише заснованої, були до того моменту визнані гідними деякі. Сюркуф став одним з перших. До того ж нагородження цим орденом передбачало ще й грошову премію

Пізніше Сюркуф став бароном, він жив у Сен-Мало й більше ніколи не залишав берег. Втім, це не виходить, що він не мав відносини до корсарського промислу. Напроти, за свої рахунок створив целую флотилію з девятнадцяти кораблів, які робили піратські рейди. Інакше кажучи, він став багатим арматором, що заробляють чимало грошей як судновласник

Умер Сюркуф у своєму замку недалеко від рідного Сен-Мало, міста, яке тоді ніхто вже не називав «Осиним гніздом». У нього було пятеро дітей і величезний стан. Про його карєр корсара й джерелі його багатства на той час воліли не згадувати

ПЬЕР ЛЕГРАН,

або ТАЄМНИЦЯ СТАРОЇ МУЛАТКИ

Куди тільки не затягала мінлива доля інших піратів! Вони колесили, а точніше — плавали по морях на півдні й півночі, заході й сході. Сліди їх можна виявити в книгах, написаних сучасниками, або в їхніх власних творах-звітах про зухвалі набіги й розбоях. До таких книг ставляться, як ми знаємо, щоденники Дампьера, Роджерса й ін. Деяких з них, зокрема Леграна вдостоїли своєю увагою художники

Портрет його був виявлений не в лондонській галереї й не в паризькому Лувре, а в Уляновському художньому музеї. По опису він значився як «Портрет молодого вельможі». Але от при реставрації в правому верхньому куті картини виявили напис: «Pierre le Grand».

Автором портрета був художник Никола Ларжильер, що жив в 1656-1746 роках. У те ж приблизно час розбійничав на море й корсар Пьер Легран.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика