На главную

Не так просто було авторові…

Не так просто було авторові вирішитися вивести свого приятеля в образі небезпечного авантюриста. Звичайно, це могло доправити кілька забавних хвилин: відняти у свого друга, якого дуже любив і поважав, його витонченість і всі гідності, не залишивши нічого, крім сили, хоробрості, тямущості й невигубної товариськості

Однак чи можна, продовжував запитувати самого себе Стивенсон, увести добре знайомого йому людину в книгу? Але подібного роду «психологічна хірургія», за його словами, — досить розповсюджений спосіб «створення образа». І автор «Острова скарбів» не уник спокуси застосувати цей спосіб. Завдяки цій «слабості» письменника й зявився на світло Довготелесий Джон — найдужчий і складний характер вкниге.

Пинос або Рум

…Який день «Эспаньола» продовжувала на всіх вітрилах і при попутному вітрі своє плавання

…снасті були нові, і тканина міцна була,

і шхуна, як живаючи, назустріч вітру йшла…

Стивенсон писав по виробленій звичці, лежачи в постелі, і, тільки-но піднявшись із неї, продовжував писати, незважаючи на вічне нездужання, страждаючи від кашлю, коли голова кружлялася від слабості. Це походило на двобій і на подвиг — творчістю долати недуга. Тем горше було думати, що й цього разу його чекає поразка й що нову книгу знову не помітять. Невже черги невдач так і буде переслідувати його, що став уже главою сімейства, що встигнув втратитися здоровя, але, що не вміє заробити й двохсот фунтів у рік?

Ці гіркі роздуми відбиваються на світлині, зробленої Ллойдом. Письменник сидить за робочим столом, плечі вкриті старим шотландським пледом — у будинку сиро й мерзлякувато. На хвилину, відірвавши перо від аркуша паперу, Стивенсон задумався. Може бути, він думає зовсім не про свою письменницьку долю, а про човнові прогулянки у відкритому морі, про плавання на яхті в океані, про походи під вітрилами по бурхливому Ірландському морю. У блакитному серпанку він бачить обриси пагорбів сонячної Каліфорнії, де не дуже давно побував, золотаві, стрункі, як свічі, сосни, буйну тропічну зелень і рожеві лагуни. Він любив мандрувати й уважав, що подорожі — один з найбільших спокус миру. На жаль, частіше йому доводилося робити їх у своїй уяві

От і зараз разом зі своїми героями він пливе до далекого острова, на якому, властиво, ніколи й не був. Втім, чи так це? чи Вірно, що й сам острів і його природа — лише плід фантазії письменника?

Якщо говорити про ландшафт Острова скарбів, те неважко помітити в нього загальне з каліфорнійськими пейзажами. Принаймні, така подібність знаходить мисс Ганна Р. Исслер. Вона провела на цей рахунок ціле дослідження й дійшла висновку, що Стивенсон використовував знайомий йому пейзаж Каліфорнії при описі природи свого острова, привнеся тим самим на сторінки вимислу особисті враження, накопичені під час скитаний. А сам острів? Існував чи його географічний прототип?

Коли автор в «будинку покійної мисс Макгрегор» читав глави своєї повісті про відважних мандрівників і лютих піратах, що направилися в пошуках скарбу до невідомої землі, чи навряд він точно міг визначити координати Острова скарбів

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика