На главную

У цьому нарисі мова йшла про таких…

У цьому нарисі мова йшла про таких «морських леви», як Дрейк, Рук, Босковен, Рідні. Згадує Стивенсон і адмірала Эдварда Хоука. Того самого «безсмертного Хоука», під початком якого нібито служив одноногий Джон Сильвер — чи не самий колоритний і яскравий із усіх персонажів «Острова скарбів».

За його словами, він втратився ноги в 1747 році в битві, яку виграв Хоук. У цім же бої інший пірат, Пю, «втратив свої ілюмінатори», тобто ока. Однак, як зясовується, усе це суцільна неправда. Свої каліцтва й Довготелесий Джон Сильвер, і Пю одержали, роблячи інші «подвиги», займаючись розбійницьким промислом під чорним прапором знаменитих капітанів Флінта, Ингленда й Робертса.

До речі сказати, імена піратів, які діють у романі Стивенсона, здебільшого справжні, вони належали реальним особам. Так, другий боцман на «Эспаньоле» Израэль Хэндс у свій час був штурманом у пірата Чорна Борода й брав участь у бунті проти капітана, одержавши при цьому поранення. Томас Тью або Дью, англійський пірат, перетворився в Пю, який загинув у трактиру «Адмірал Бенбоу», був викликаний до життя й знову вмер у пєсі «Адмірал Гвінеї», написаної У. Хенли, іншому Стивенсона. Настільки ж реальний і Дарби Макгроу, якого призиває голос «синерожего пяниці» Флінта, — матрос, на чиїх руках він умер, обпившись рому

Досить цікаво й такий збіг: свій рукопис Стивенсон спочатку підписав «Джордж Норт» — іменем справжнього капітана піратів. Починав свою карєру цей флібустьєр корабельним коком на капері, потім був, як і Джон Сильвер, квартирмейстером, а потім уже ватажком розбійників. Коли його судно на шляху до Мадагаскару перевернулося, загинули всі, крім нього й негритянки, яку він урятував, пізніше женившись на ній ( дружину-негритянку мав і Джон Сильвер). Втім, можливо, імя «Джордж Норт» під рукописом Стивенсона — це всього лише натяк на його північне, шотландське походження

Розповідаючи історію свого папуги по кличці Капітан Флінт, Джон Сильвер, по суті, переказує свою біографію: плавав із прославленим Инглендом, бував на Мадагаскарі, у Малабарского берега Індії, у Суринаме, борознив води «Іспанського моря», висаджувався на Провиденсе, у Пуэрто-Белло. Нарешті, розбійничав у компанії Флінта — самого кровожерливого з піратів

Його корабель «Морж», говорить Довготелесий Джон, був наскрізь просочений кровю, а золота на ньому було стільки, що він ледве не пішов до дна. Чому Флінту так довго везло в піратському промислі? Тому що він ні за яких умов не міняв назви свого «Моржа». У цьому, на думку Довготелесого Джона, головна запорука успіху. Цьому правилу твердо випливав і Ингленд, що плавав на «Кассандре».

Той, хто змінював повірю, рано або пізно ставав видобутком риб. Саме тому загинули, як уважав марновірний Джон Сильвер, Бартоломью Робертс і його люди (нарис про нього є в цій книзі). Довгий час цей, як його прозвали Благочестивий пірат, відрізнявся звичкою перейменовувати свої кораблі: «Перли» в «Королівський Джемс», «Веселе Різдво» в «Фантазію», «Питербороу» в «Перемогу».

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика