На главную

Тут же прийняв присвяту…

Тут же прийняв присвяту, своєрідний обряд, який «навіки» зєднав його з таємним і брудним миром

Однак всупереч обіцянці Чейзл не приводить жодного документа, факту вигадництва, що підтверджує. Його міркування — плід чистої фантазії. У цьому ж дусі продовжує він нагромаджувати один вимисел на інший

Ще наприкінці сімдесятих років вісімнадцятого сторіччя Стивенсон нібито виявився на піратському бригу капітана Файланта, що нагадує «негідника й знаменитого пірата по імені Тийч» з його роману «Владетель Баллантрэ». Як і в цьому романі, на судні відбувається бунт. На чолі заколотних матросів — Стивенсон. Захопивши владу, він кілька місяців плаває в районі Антильських островів і Юкатана, займаючись піратським промислом. Матроси беззаперечно підкоряються Джеффри Бонсу, як тепер себе називає Стивенсон.

Випадково від Файланта він довідається, що той, плаваючи під прапором відомого Діка Бенна, разом з ним зарив на острові в устя ріки Оріноко скарбу на суму більш мільйона доларів. Звістка це міняє всі плани Стивенсона. З декількома однодумцями він біжить із судна, прихопивши карту з координатами острова, як незабаром зясувалося, неправильними

Із цього моменту почалася для Стивенсона смуга невдач. Його супутники, нічого не виявивши під зазначеними координатами, розвязали, що «Джеффри Бонс» їх обманює, замишляючи сам захопити весь видобуток. Довелося бігти. З неймовірними труднощами Стивенсон добрався до цивілізації й почав звичайну, відому всім його біографам життя. Однак з тих пор він постійно страшив переслідувань із боку колишніх дружків, особливо одного з них — одноногого Хуана Сильвестро, капітана піратського судна «Конкорд». Між майбутнім письменником і цим капітаном існувала таємна переписка. Нібито розшифрувавши її, Чейзл і повідав миру про своє «відкриття».

чи Треба говорити, що вигадки Чейзла нічого загального не мають із істиною й розраховані на дешеву сенсацію…

«Эспаньола» встає на якір

Якось одного разу надвечір стіни тихого бремерского будинку огласились лементами. Заглянувши у вітальню, Фэнни посміхнулася: троє чоловіків, убрані в якісь неймовірні костюми, збуджені, з видом справдешніх матросів горланили стару піратську пісню

Пятнадцять людей на Скриню мерця,

Йо-Хо-Хо, і пляшка рому!..

Пий і диявол тебе доведе до кінця

При погляді на те, що діялося в кімнаті, неважко було зрозуміти, що настав той кульмінаційний момент, коли літературна гра прийняла, можна сказати, матеріальне втілення

Посередині вітальні стільці, поставлені півколом, позначали щось начебто фальшборту. На носі — бушприт і повний вітру бом-клівер, споруджені із ціпка від швабри й старого простирадла. Роздобуте в каретному сараї колесо перетворилося в кермо, а мідна попільниця — у компас. Зі згорнутих трубкою аркушів папери вийшли прекрасні пушки — вони грізно дивилися через борт. Не ясно тільки було, звідки узялася «стара піратська пісня», відома лише команді синерожего Флінта

Насправді, що за «Скриню мерця»? Причому отут пятнадцять людей? І взагалі, звідки прийшла на сторінки роману «Острів скарбів» ця «стара піратська пісня», яку співає сам Біллі Бонс? Не чи той це матроська скриня, як спочатку думав герой оповідання

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика