На главную

Стивенсона юний Джим Хокинс, в…

Стивенсона юний Джим Хокинс, у якому Біллі Бонс ховав карту острова із вказівкою, де заритий скарб? Виявляється, нічого подібного. У такому випадку, що ж означають ці два слова?

Скриня мерця — невеликий острівець на шляху до Пуерто-Ріко, розміром у кілька квадратних кілометрів. На ньому немає питної води, лише ящірки, змії й птаха. Колись лютий пірат Эдвард Тич на прізвисько Чорна Борода висадив на цей клаптик землі пятнадцять матросів, що збунтувалися. Кожному милостиво залишив по шаблі й пляшці рому в розрахунках, що баламути перебють один одного або помруть від голоду й спраги. До його подиву, коли він через місяць знову зайшов на острів, усі пятнадцять минулого живі й здорові. Назва цього острова Стивенсон зустрів у книзі «Нарешті», що належала Ч. Кингсли — письменникові, що також виявив на нього, як він сам відзначив, деякий вплив. А подальше було справою письменницької фантазії. Стивенсон сам склав цю «стару піратську пісню» про пятнадцять людей на острові «Скриня мерця. ( Мені здалося, що ці два слова як би увібрали в себе всю піратську романтику. От чому я й назвав так книгу, яку ви тримаєте в руках.)

Але тоді, під час гри в піратів, жоден з її учасників, ні Ллойд, ні сер Томас, нічого не знали про походження пісні, яку розспівували. Вони були впевнені, що її горланили шибеники Флінта. Стивенсон, лукаво посміхаючись, підтягував ім. Навіщо руйнувати ілюзію, нехай хоч пісня буде справжньої

Ніхто не сперечався, коли розподіляли ролі. Ллойд із повною підставою виконував обовязки юнги, сер Томас, начепивши капелюх і перевязавши око чорною стрічкою, став схожий на Довготелесого Джона, на частку ж Льюиса випало по черзі зображувати інших персонажів своєї книги

И все-таки без дебатів не обійшлося. Захоплені грою в подорож «Эспаньолы» і пригодами її екіпажа, вони люто сперечалися про вдачі й звичаї піратів, їх жаргоні й озброєнні. Неважко було помітити, що всі вони, у тому числі й Стивенсон, перебували в стані ледве чи не захопленого відношення до морських розбійників. З тою лише різницею, що якщо Ллойд віддавав перевагу «благочестивому» Робертсу, уважаючи його неабияким мореплавцем, те старому Стивенсону був більше по душі Генрі Морган, хоча й безжалісний шибеник, проте, що відважно боровся з іспанцями, сміливець із породи справжніх «морських левів», завдяки яким Англія й стала «володаркою морів».

Двоє дорослих і хлопчик всерйоз обговорювали переваги абордажного багра перед сокирою й списом. Або, скажемо, який повинен бути запас пороху для двенадцатифунтовой пушки, де краще зберігати мушкетні заряди, ґноти й ручні гранати. Сперечалися й із приводу зображень на піратському прапорі. Один уважав, що найчастіше на ньому красувалися застрашливі череп і кістки («Веселий Роджер»). Іншої доводив, що настільки ж часто на чорних прапорах зустрічалися людей із шаблею в руці (морський розбійник), тризубець або дракон, пісковий годинник, що нагадував про швидкоплинність життя (а простіше говорячи: лови момент). Іноді, не мудруючи лукаво, просто писали слово «фортуна».

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика