На главную

Ті ж зображення вибирали для…

Ті ж зображення вибирали для татуювання, у якості амулетів марновірні пірати використовували черепашок і шматочки дерева. Які напої віддавали перевагу вони: ром або арак, пальмове вино або суміш із морської води й пороху? Це теж було предметом обговорення

Одним словом, Стивенсон жив у світі героїв книги, що народжувався. І можна припустити, що йому не раз видалося, начебто він і насправді один з них. У цьому позначалося його вічне прагнення до лицедійства акторство, що жило в ньому. Багато відзначають цю особливість письменника — відповідно нарядившись, виконувати перед самим собою ту або іншу роль. Тут Стивенсон виступав як би послідовником теорії творчості свого улюбленого Кольриджа: поет повинен уміти вживатися в чужу свідомість і повністю перевтілюватися у свого героя

Але ж така здатність художника приносить і велике щастя, і великий біль. Хіба Бальзак умер не тому, що був замучений учинками своїх вигаданих героїв? А Флобер? Найбільше він боявся «заразитися справді» переживаннями своїх персонажів, випробовуючи в той же час величезна насолода «перетворювати в зображувані істоти». Точно так само Є.-Т.-А. Гофман, коли затворів образи своїх фантазій і йому ставало страшно, просив дружину не залишати його одного. Над породженими власною уявою героями обливався сльозами Ч. Диккенс, мучився М. Гейне й страждав Ф. Достоєвський. Вони були акторами в самому справжньому змісті цього слова в оточенні величезної й строкатої юрби створених ними образів

Мрійник Стивенсон щедро наділяв себе у творчості всім, чого йому бракувало в житті. Часто прикутий до постелі, він відважно долав удари долі, безгрішшя й літературні невдачі тим, що відправлявся на крилатих кораблях мрії в безбережні сині простори, робив сміливі втечі з Эдинбургского замка, боровся на стороні вільнолюбних шотландців. Романтика кликала його в далекі далечіні. Захопила вона в плавання й героїв «Острова скарбів».

Тепер він жив одним бажанням, щоб вони доплили до острова й знайшли скарб синерожего Флінта. Адже саме цікаве, на його думку, — це пошуки, а то, що трапляється потім. У цьому змісті йому було жалко, що А. Дюма не приділив винного місця пошукам скарбів у своєму «Графові Монте-Кристо».

Під шум дощу в Бремере було написано за пятнадцять днів стільки ж глав. Воістину рекордні строки. Однак на перші ж абзацах шістнадцятої глав письменник, по його власних словах, ганебно спіткнувся. Вуста його були німі, у груди — ні слова для «Острова скарбів». А тим часом містер Гендерсон, видавець журналу для юнацтва «Янг фолкс», який вирішився надрукувати роман, з нетерпінням чекав продовження. Але творчий процес перервався. Стивенсон утішав себе: жоден художник не буває художником день у день. Він чекав, коли повернеться натхнення. Але воно, як видне, надовго покинуло його. Письменник був близький котчаянию.

Скінчилося літо, настав жовтень. Рятуючись від вогкості й холодів, Стивенсон перебрався на зиму в Давос. Тут, у швейцарських горах, до нього й прийшла друга хвиля щасливого натхнення. Слова знову так і полилися самі собою з-під пера. З кожним днем він, як і раніше, просувався на целую главу

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика