На главную

Про предмет його страсті сперечаються от уже кілька сторіч

Про предмет його страсті сперечаються от уже кілька сторіч. Хто була та, яку так палко любив поет і оспівав у своїх віршах? Точної відповіді на запитання, хто ж надихав ліру поета, поки ще не знайшли. Відомо лише, що це була молода особа знатного походження й що Камоэнса вилучили зі столиці « з любові до придворної дами».

Наказ про відсторонення від двору був для Камоэнса як грім серед ясного неба. Йому дали всього кілька годин на збори, настільки поспішно він був змушено покинути Лісабон

Він опинився в селищі Белвер, на березі Тэжу, там, де ріка тече в тіснині серед високих гір. Тут він провів три роки, з 1546-го по 1549-й.

Посилання скінчилося. Однак згадали правило, згідно з яким «не дозволялось молодим дворянам перебувати при дворі без того, щоб вони побували в Африці й повернулися звідти з доказом своєї хоробрості».

Так, він не був на півночі Африки, де португальці ще із часів Генріха Мореплавця, вели нескінченні війни з маврами, і тепер йому стояло туди їхати

Під час сутички з маврами Камоэнсу осколком ядра ушкодило око. Існувала також версія, що він втратився очі в результаті нещасного випадку

Як б то ні було, поет одержав неждане звільнення. Він повернувся в Лісабон із чорною повязкою, що прикриває порожню очницю, не відбувши в Африці покладених двох літ

Камоэнс цілком віддався роботі над поемою, у якій праг розповісти про першовідкривача морського шляху в Індію Васко да Гаморі, про подвиг співвітчизників, їх сутичках з піратами й тубільцями. «Прагну оспівати знаменитих героїв, які з португальських берегів відправлялися по невідомих морях, — проголосив він у перших строфах свого твору. — Нехай усі засоби, якими мають мистецтво й геній, допоможуть здійсненню цієї великої мрії!»

, Що Надихається любовю до вітчизни, він має намір описати «великі діяння своїх знаменитих предків — славу народу», розповісти про минуле Португалії, намалювати як би історичну картину її розвитку. Задум цей хвилював його уяву ще із часів навчання в Коимбре. Тепер же він почував, що йому під силу створити щось величне. От тільки б побачити власними очима землі далекої Індії

Доля пішла йому назустріч.

У четвер 16 червня 1552 року по вулицях Лісабона рухалася процесія Тіла Господня — маніфестація, на яку зібралися ледве чи не всі жителі міста. В одній з вузьких вуличок, що веде до міських воріт святого Антонія, стояв і Луиш де Камоэнс.

Коли процесія проходила повз поета, трапилося непередбачене. Два незнайомці в плащах і масках раптово напали на вершника, що їхав поперед релігійного ходу. Камоэнсу здалося, що, що нападали — його друзі, і він кинувся їм на підмогу, не подумавши про наслідки свого кроку. До того ж він ще й ранив вершника. Люди в масках розчинилися в юрбі. Його ж заарештували й увязнили Тронку.

Виявилося, що Камоэнс посмів підняти руку на самого королівського конюшого Гонсалу Боржеса. Уже одне це заслуговувало серйозного покарання. Якщо врахувати також, що напад відбувся «у присутності в місті короля», — його порахували злочином проти королівської влади. Цього було достатньо, щоб відправити поета на плаху

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика