На главную

Цей невеликий екскурс…

Цей невеликий екскурс показує, якою зухвалою відвагою треба було мати, щоб вирішитися вийти в море й пуститися в погано звідані морські простори. Плавання Колумба, Васко да Гамори, Магеллана були однаково що в наше століття польоти в космос. Це завжди був подвиг, тому що ризик був занадто великий, а надії на благополучне повернення майже ніякої. Моряків підстерігали багато небезпек — шторми й бури, голод і хвороби, люті пірати й стріли тубільців

« Сан-Бенту» минув мис Доброї Надії — надії на те, що звідси легко досягтися бажаної Індії. Камоэнс побачив цей мис у променях ранкового сонця. Шторм, що вибухнув уночі, скінчився. Корабель благополучно обігнув південну крапку Африканського материка й увійшов у Левантское море, тобто в Індійський океан

Просуваючись далі уздовж східного узбережжя Африки на північ, моряки « Сан-Бенту», як колись супутники Васко да Гамори, побачили на стрімчастому березі білий стовп. Це була віха — «падран», поставлена Бартоломеу Диашом, «межа відкриттів іншого португальського загону, що випередив нас у цих віддалених країнах», — як сказав Васко так Гамору

Звідси починалися нові шляхи, не відомі європейцям. І моряки «плили наудачу, те, що розбиваються бурами, те, що зупиняються штилем і постійно оточені страшними небезпеками».

Тубільці, яких доводилося їм зустрічати, робили саме сприятливе враження. Камоэнс із симпатією описує їхню гостинність, танці, привітність і доброту. На жаль, вони «не розуміли їхньої мови й не мали можливості одержати від них які-небудь пояснення про країни, які шукали».

Незабаром добралися до безпечної гавані. Це було досить до речі, тому що почалися хвороби й найстрашніша з них — стробут, тобто цинга

Багато упали духом. Камоэнс, якому також довелось усе це випробувати, пише: «Марне шукали ми Індію, переїжджаючи від гавані до гавані; Індія точно тікала від нас… Стомившись сподіватися, безстрашно страждаючи від голоду й спраги, отруєні припасами, що зіпсувалися, блукаючи під новим небом, температура якого пригнічувала нас, позбавлені всякого розради, ми чекали лише жалюгідної кончини вдалині від нашої батьківщини».

Однак розрада все-таки прийшла. Нарешті португальці досяглися острови з арабським поселенням Мозамбік. А ще через кілька днів, відвідавши по шляху Момбасу, кинули якір у порту мавританського містечка Малинди.

Тутешній шейх зустрів « Сан-Бенту» не дуже дружелюбно, хоча був союзником португальців з тих пор, як тут побував піввіку назад зі своєю армадою Васко так Гамору

Було відоме, що в Малинди Васко да Гамору роздобув знаменитого керманича, корифея морської науки того часу, Ахмада ибн-маджида. Правда, сьогодення імя його було тоді невідомо- його називали просто «мавром з Гузерата», або Малемо Кана, що мовою суахілі означає: «малемо» — «знавець морської справи», а «кана» — «звіздар», інакше кажучи — «знавець морської справи й астроном». Цей керманич зіграв чи не головну роль у відкритті морського шляху Виндию.

Користуючись тим, що в цю пору року дул попутний південно-західний мусон — необхідна умова для благополучного перетинання океану, — керманич привів каравели Васко да Гамори до заповітної мети. 18 травня 1498 року моряки побачили берег. Це була Індію

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Январь 2018
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
    1234567
    891011121314
    15161718192021
    22232425262728
    293031  
    Яндекс.Метрика