На главную

Образи чудес загадкової Індії…

Образи чудес загадкової Індії впливали й на середньовічну фантастику. Тоді ж почав складатися жанр вигаданого подорожі. Його творці свої вимисли про невідомі землі підносили як достовірні свідчення очевидців, а справжні відомості землепроходцев і мореплавців переосмислювали, бувало, у традиційному ключі, прагнучи лише до того, щоб уразити чудесами вразливих сучасників

Можна представити, як діяли на уяву, що перебувала в полоні тодішніх вистав, «свідчення» про дияволів, що вивергають полумя, що живуть у загадковій Індії, де нібито перебувало й «Царство пресвітера Іоанна». Випливаючи легенді, португалець капітан Себастьян Кабот на своїй карті помістив цю святу землю обітовану в Східній і Південній Індії. І не випадково Рабле, в епоху якого легенда ця продовжувала збуджувати загальний інтерес, писав про передбачуваний сватовстве Панурга до дочки «Короля Індії» пресвітера Іоанна. Намічав автор «Пантагрюэля» і подорож свого героя в цю країну, де нібито перебував вхід впреисподнюю.

Вистави про казкові країни, населені фантастичними істотами, відбилися й у творчості інших письменників. Отелло, розповідаючи венеціанській Раді про свої скитаниях, про більші печери й степах пошуків, згадує й про «антропофагів» — людях з «головами, що нижче плечей ростуть». Легенди про примарний острів Св. Брандана надихали Т. Тассо при описі садів Армиды в поемі «Звільнений Єрусалим». Опис «індійських чудес» зустрічається в Деккера й Бекону, Бен-Джонсона й Флетчера, в інших авторів

У середині XIV століття французи й англійці зачитувалися списками твору сера Джона Мандевиля, що повідав про свій воістину надзвичайний 34-літньому ходінні по світлі

Де тільки не побував сер Джон: ступав по землі Кадилья, що до сходу від володінь китайського хана, був в «країні пігмеїв», бачив і описав грифона, засвідчив існування живого «баранца» і казкової магнітної гори, що притягає залізні частини кораблів, що веде до їхньої загибелі, гори, яку після цього марне намагалися відшукати; нарешті, дозволив ще одну загадку — пояснив, що Нил бере початок враю.

Довго вірили цим вигадкам, відразу ж переведеним ледве чи не на всі європейські мови й відтиснутим в 1484 році тільки що винайденим типографським пресом, поки не зясували, що популярний твір — містифікація. Автором її виявився якийсь Жан де Бургонь, бельгійський лікар і математик. Було встановлено, що він всього-на-всього спритний компілятор прадавніх і середньовічних авторів, що мистецьки повторює за ними були й небилиці

Ще в XVIII столітті сучасники Свифта були впевнені в реальному існуванні тих країн і народів, про яких розповідав капітан Гулливер. Цю впевненість розділяли й відносно Утопії — країни, описаної Т. Мором, і навіть намічали послати місіонерів на острів Тапробана (Цейлон), де, до речі кажучи, припускали заодно виявити й місто Сонця, придумане Т. Кампанеллой. Так само як на Бермудських островах згодом будуть намагатися знайти шекспірівську скелясту «державу Просперо».

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика