На главную

Іншим, хто надав допомогу…

Іншим, хто надав допомогу авторові, був не менш відомий хроніст Диогу де Коуту.

Взагалі, треба сказати, Камоэнс був знаком з багатьма відомими людьми своєї епохи. Особлива дружба під час перебування в Гоа звязувала його з видатним ботаніком і медиком Гарсиа да Ортой, якому Камоэнс допоміг видати його книгу про лікарські рослини Індії

Справа це, як не дивно, було нелегке. У Гоа панували нетерпимість і релігійний фанатизм. Обстановка особливо загострилася, коли в 1561 році був заснований трибунал інквізиції, і незабаром церква послала на вогонь свою першу жертву, бакалавра медицини Жеронимуша Диаша. Із цього часу автодафе в Гоа (, що відрізнялися особливою пишнотою й безприкладною жорстокістю) стали постійними. Інквізиція переслідувала й душила кожне живе слово, тим більше наукові праці, засновані на матеріалістичні поглядах

Книги, визнані єретичними, кидали у вогонь нерідко разом з їхніми авторами. У приватних бібліотеках і в книжкових крамницях улаштовували обшуки, щоб «виловити» заборонені видання ( на той час уже існував «Індекс заборонених книг», складений інквізиторами з доручення тата Павла IV).

Не сподівався побачити свою працю опублікованим і Гарсиа да Орту. Тоді Камоэнс звернувся до віце-короля, якого добре знав, із проханням надати вченому привілей і видати його опус, на що той і дав дозвіл

Приблизно в це ж час прийшла звістка, що в Малакці вбитий видатний хроніст Гаспар Коррейа. Він упав від руки найманого вбивці, підісланого, як уважали, губернатором доном Эстеваном да Гамой, правнуком знаменитого мореплавця. У Гоа загинули, умерли від захворювань багато інші друзі Камоэнса. Він почував себе самотнім, життя в Золотом Гоа йому обридлася

Зайнявши двісті крузадо, Камоэнс відплив в Африку, звідки було легше добратися до Лісабона. Однак у суворому Мозамбіку, як називає його Камоэнс, він виявився в новому вигнанні й убогості. Якщо тут він і снідав, то не обідав, а якщо вдавалося повечеряти, то сніданку чекати було пошук. Він харчувався вбогою милостинею, яка з жалю, як милостиню, подавали йому

Невідомо, скільки часу провів би Камоэнс у Богом забутому Мозамбіку, якби не випадок. Одного разу в гавань увійшов корабель, на якому вертався в Лісабон дон Антан де Норонья віце-король, що був, і добрий знайомий поета. Друзі, а їх виявилося чимало на прибулому судні, організували підписку й зібрали необхідні двісті крузадо, щоб Камоэнс розплатився скредиторами.

У листопаді 1569 року він покинув Мозамбік

Дозвіл короля

И от збулася мрія поета — він побачив гори Синтры, з якими розстався сімнадцять років тому. Це трапилося на початку квітня 1570 року

Столиця зустріла мореплавців тривожним дзвоном. Так сповіщали про смерть. У місті лютувала чуму. Щоб зійти на берег, необхідно був дозвіл короля. Через пару днів воно було отримано, і Камоэнс ступив на рідну землю

, Що Збезлюдів Лісабон мало походив на веселе й гучне місто тих часів, коли його покинув Камоэнс. Місто немов вимер: страшна епідемія віднесла майже всіх його жителів, особливо, звичайно, бідняків, які не могли укритися в заміських маєтках. «Чорна смерть» несла в день по пятсот людей

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика