На главную

Кораблі були на краю загибелі…

Кораблі були на краю загибелі, але да Сильве вдалося вивести їх у відкрите море, інакше вони розбилися б про скелі або сіли на мілину

Коли бура затихла, да Сильва пояснив, що беріг, до якого вони підійшли, називають Землею Диявола. Таке найменування дали йому португальці. Коли вони вперше висадилися тут і почали жорстоко переслідувати тубільців, ті продали свої душі дияволові. З тих пор варто їм побачити іноземний корабель, як вони починають кидати в повітря пісок. Від цього піднімається густий туман, а потім наступає тьма й не можна відрізнити небо від землі. Піднімається страшний вітер, іде дощ — і нікому немає порятунку. Безліч судів з тих пор загинуло в Землі Диявола. От і цього разу, очевидно, вони наслали буру на прибульців

На подяку за щасливий порятунок Дрейк назвав місце стоянки своїх кораблів в устя Ла-Плати — мисом Радості. Потім він розвязав піднятися нагору по ріці й заодно поповнити запаси прісної води. За цей час матроси відпочили, і можна було продовжувати плавання

Ішли уздовж узбережжя на південь. Зненацька зникло судно «Лебідь», яким командував Томас Доути. Незважаючи на це, Дрейк завзято йшов на південь, до порту Святого Юліана, де зупинявся ще Магеллан. До цього часу Дрейк перейменував свого «Пелікана» в «Золоту лань». Під цією назвою судно й увійшло в історію мореплавання

Тим часом найшлося судно «Лебідь». Дрейк наказав його знищити, а капітана Доути судити за те, що той мав намір зірвати експедицію на догоду декому в Лондоні. І такий суд відбувся. Коли один з офіцерів висловив свій сумнів, чи правочинний суд вирішувати питання про позбавлення Доути життя, Дрейк, як пише його біограф Дж. Томсон, відповів: «Я и не доручав вам вирішувати це питання. Залишіть його розвязок мені. Ви повинні тільки визначити, винний він чи ні».

Доути визнали винним у змові, і він був обезголовлений на березі в тому самому місці, де колись Магеллан придушив бунт і розправився з незадоволеними. Дрейк стратив Доути, швидше за все, з «профілактики», для острашки, — щоб у зародку придушити заколот, який, як йому видалося, зрів на судах. Тепер, думав він, ніхто не насмілиться замишляти недобре

Тим часом кораблі продовжували свій шлях на південь. Пройшли Патагонію й переконалися, всупереч розповідям іспанців про кровожерливість її жителів, що це цілком миролюбні й привітні істоти. «Вони, — записав Ф. Флетчер у своєму щоденнику, — виявили стосовно нас більшу сердечність, чому багато християн, більшу, ніж я знаходжу серед багатьох своїх братів по вірі в моїй країні».

Тубільці приносили їжу, у тому числі й мясо страусів. Флетчер описує цих небачених птахів, які не літають, а бігають, так так швидко, що їх важко піймати. Ловлять їх винятково хитрістю, заманюючи за допомогою вбраного в страусове опудало тубільця в пастку. Флетчер повідомляє багато всяких відомостей, про яких європейці тоді й поняття не мали

Але час ішов. Уже два місяці стояли кораблі без руху. Треба було рушати в шлях. 17 серпня 1578 року всі три судна знялися з якоря й рушили до протоки Магеллана. Через три дні здався величезний стрімчак. Це був мис Незайманих. Тут був вхід у протоку. Звивистий берег, підводні камені утрудняли рух. Кораблі буквально повзли меж стрімких скель

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика