На главную

Дрейк сподівався на сильне…

Дрейк сподівався на сильний плин, про який іспанці говорили, начебто воно саме захоплює кораблі й виносить їх у Тихий океан. Але ніякого плину він не виявив. Це була чергова вигадка іспанців, щоб заплутати конкурентів

Незважаючи на попутний вітер, прохід через Магелланов протока представляла більші труднощі. Звивистий берег змушував раз у раз міняти напрямок. Флетчер записав, що з дуже високих, покритих льодом гір дують сильні й холодні вітри. Часто вони міняють напрямок — те підганяють корабель уперед, те відкидають його назад. «Але гірше всього було тоді, коли два або три ці вітри дули одночасно з такою силою, що утворювалися смерчі, або, як говорять іспанці, торнадо, і починалася страшна злива. Крім того, море в протоці так глибоко, що неможливо стати на якір».

Але на схилах гір, продовжує Флетчер, температура повітря — як в Англії влітку, ростуть густа трава, квіти, зеленіють дерева. Не обійшлося й без зустрічі з тюленями й пінгвінами, що дозволило поповнити запаси

Наприкінці плавання по протоці шлях став ще більш звивистим і небезпечним. Як і раніше дул лютий вітер. Плисти доводилося серед безлічі острівців, відділених друг від друга протоками

Нарешті на пятнадцятий день плавання по протоці кораблі вийшли в Тихий океан. Мрія Дрейка «пройти по цьому морю на англійському кораблі» здійснилася. Дрейк був третім мореплавцем, кому це вдалося із часу плавання Магеллана в 1520 році. В 1525 році протока пройшла іспанський капітан Гарсия де Лоайса, а в 1540-м — теж іспанець — Алонзо де Камарго.

Тихий океан зустрів прибульців непривітно, немов праг довести помилку Магеллана, що привласнив йому ця назва. «На другий день, — пише Флетчер, — після виходу в Південне море (деякі називають його Тихе море, але для нас воно було скоріше божевільне море), розігралася така страшна бура, який ніхто з нас не бачив». Тривав цей жах 52 дня, не слабшаючи ні на день, а, навпаки, підсилюючись. Під час цього шторму був загублений з виду «Златоцвет» (корабель загинув на рифах), а потім зникла й «Єлизавета».

Шторм відніс «Золоту лань» далеко на південь. На картах тієї епохи до півдня від Магелланова протоки був намальований величезний континент, який називали «Таємничою південною землею». Дрейк мимоволі встановив, що ніякого материка не існує, а є невеликі острови. За ними знову простягнеться неозора водна гладь. Інакше кажучи, Дрейк досягся мису Горн. Тут він і його супутники висадилися на землю, точніше, на голі скелі. Це була, як справедливо записав Флетчер, сама південна з відомих земель вмире.

А що стало з «Єлизаветою»? Вона укрилася від шторму в протоці, а потім її капітан настояв на поверненні в Англію. Там його судили за дезертирство й присудили до шибениці. Правда, вирок відклали до повернення Дрейка.

Коли шторм стих, Дрейк знову кинувся на північ до берегів Перу. Тепер погода сприяла плаванню. У Південній півкулі настало літо, океан був тихим, як би підтверджуючи, що все-таки Магеллан не помилився, назвавши його так.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика