На главную

Наприкінці серпня 1595 року флотилія покинула Плімут

Наприкінці серпня 1595 року флотилія покинула Плімут. Курс побрали на Канарські острови, де, однак, не вдалося поживиться нічим істотним. Звідси пішли прямо в Пуерто-Ріко, розраховуючи на багатий видобуток

Іспанцям і цього разу заздалегідь стало відомо про плани Дрейка. Губернатори іспанських колоній у Вест-Індії були попереджені й встигнули підготуватися до оборони. Тому, коли Дрейк зявився в Пуерто-Ріко, його зустріли вогнем гармат. На диво своїх капітанів і матросів, він не став атакувати, а наказав іти на острів Гваделупа

Це було зовсім не схоже на колишнього Дрейка: піти ні із чим, не спробувати навіть покарати пихатих іспанців! Матроси шепотілися: «Він уже не той, яким був». А капітан Хоукинс прямо зажадав повернутися до Пуерто-Ріко й захопити місто Сан-Хуан. Дрейк погодився, знову змінивши самому собі — легко поступившись і скасувавши свій колишній розвязок. Говорили, що адмірал погодився з Хоукинсом лише тому, що той був смертельно хворий і він не праг сперечатися сумирающим.

Як б то ні було, Дрейк підійшов до Сан-Хуану й став готуватися до штурму. Але невдачі переслідували його: з моря побрати місто не вдалося. Іспанці затопили при вході в гавань фрегат і шлюпки з каменями. Тепер прорватися до міста з моря було не можна. Треба штурмувати із суши, розвязав Дрейк. Але виявилося, що тут зведені потужні зміцнення

Томас Баскервиль заявив, що не бажає дарма губити своїх солдатів. На диво багатьох, Дрейк і цього разу не став суперечити й не наполягав на своїй пропозиції. Він віддав наказ іти й рушив до берегів Панами. Тут йому більш повезло. У прибережних селищах він розжився запасами перлів. Але зате в Номбре-Де-Диосе йому не дісталося ні песо. Місто було безлюдне й порожній — ні людей, ні коштовностей. Жителі встигнули зникнути й віднесли всі цінності

Тоді Дрейк рушив до нового порту Пуэрто-Белло, розраховуючи на підході до нього перехопити караван зі скарбами. Десант під командуванням Баскервиля зустрів на шляху сильні зміцнення й завали. Втративши кілька людей убитими, англійці розвязали не ризикувати й повернулися на кораблі

Що було далі? На раді розвязали спробувати щастя в берегів Нікарагуа, де, по розповідях, вулиці вимощені золотом. Але, як довідалися від полонених і від індіанців, це казкове місто, по-перше, важкодоступний, а головне — ніяких вулиць із золота там немає й у спомині. До того ж Дрейк занедужав дизентерією. Йому ставало з кожним днем усе гірше.

Коли Дрейк відчув себе зовсім погано й зрозумів, що вмирає, він покликав у каюту соратників і заявив їм: «Господь має багато можливостей, щоб урятувати нас, і я знаю, як краще послужити її величності й зробити всіх нас багатими».

На жаль, це було запізніле визнання. На світанку 28 січня 1596 року знаменитий пірат і мореплавець Фрэнсис Дрейк помер. Тіло поклали у свинцеву труну й під барабанний бій і гуркіт салюту вилучили у хвилі майже на тому самому місці, як писав очевидець, «звідки адмірал почав свій шлях до всесвітньої слави».

ТОМАС КАВЕНДИШ. МИСЛИВЕЦЬ ЗА ГАЛИОНАМИ

21 липня 1586 року з англійського порту Плімут вийшли три кораблі. Флагман «Бажання» (120 т), «Задоволення» (100 т) і «Красавчик Хью» (40 т). На містку флагмана стояв гарний, порівняно молодий капітан Томас Кавендиш.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика