На главную

Дрейк крикнув, щоб вони…

Дрейк крикнув, щоб вони негайно сідали в шлюпку й верталися на «Лань». Але матроси були охоплені азартом грабежу. Тільки коли сам Дрейк, стрибнувши в ялик, підплив до трофея й піднявся на нього з погрозами й лайкою, матроси припинили обшук, віддали буксир і повернулися на «Лань». І вчасно: іспанці були вже зовсім близько. Дрейка цього разу врятувало те, що іспанці йшли без баласту й не змели підняти всі вітрила, а «Золота лань» була навантажена й стійка. Переслідування тривало до світанку, але потім іспанцям довелося повернути назад, тому що вони в поспіху не побрали із собою ні води, ні їжі. До того ж, як писали іспанці в доповіді віце-королеві, « багато з наших сеньйорів страждали морською хворобою й не могли триматися на ногах, не говорячи вже про те, щоб боротися». Остання деталь особливо обурила віце-короля, який не тільки наклав важкі штрафи на старших офіцерів, але й кілька днів не дозволяв змученим морською хворобою сеньйорам зійти на сушу

Вслід Дрейку були послані ще два кораблі, цього разу з достатнім запасом провізій і води, але на той час «Золота лань» була вже далеко. Іспанці довго не могли розвязати, куди направився Дрейк. Нарешті взяла гору точка зору, що він прагне до Панами. Туди й пішли переслідувачі. А Дрейк у пошуках «срібного» галеона просувався прямо на північ, продовжуючи по шляху грабувати торговельні судна. Йому вдалося також захопити допоміжне судно, вантажене канатами й тросами. Цей видобуток був важливіше, чим усе вино Іспанії: «Золота лань» перебувала в море вже більше року, і її снасті були в жалюгідному стані. На цім же судні знайшли важке золоте розпяття, прикрашене смарагдами. Після повернення до Англії Дрейк наказав вставити ці смарагди в золоту корону, яку він підніс королеві

1 березня 1579 року паж Джон Дрейк увірвався в каюту адмірала з лементом: «На обрії галеон!». Знявши із шиї масивний золотий ланцюг, адмірал надяг її на підлітка. Ланцюг дістав йому до колін. Вибігши на палубу, Дрейк наказав скинути за борт на тросах порожні бочки від вина, щоб зменшити хід: він не праг залучати уваги галеона доти, поки тому не буде пізно підготуватися до бою. «Золота лань» ледве плелася; бачачи це, іспанці самі направилися до неї, розвязавши, що це каботажне іспанське судно, і сподіваючись довідатися новини. Коли ж між кораблями залишалося кілька десятків метрів, Дрейк зажадав від іспанців здатися. Вахтовий офіцер відмовився це зробити. Дрейк дав сигнал, відкинулися кришки гарматних портів, і пролунав залп. Була звалена грот-щогла галеона, а один з лучників Дрейка — він натренував у стрілянині з лука декількох моряків, не довіряючи точності мушкетних пострілів, — уразив стрілою капітана, що вибіг на палубу, корабля. Через кілька хвилин усе було кінчено. Щоб не втрачати часу (адже Дрейк не знав, наскільки близькі переслідувачі), англійці загнали всіх полонених іспанців у трюм, закрили люки й, побравши трофей на буксир, пішли у відкрите море. Двоє доби вони йшли прямо в океан, поки не відчули себе в безпеці. Це були важкі два дні — мало хто спав на « Золотої лані». Під усякими приводами моряки тяглися до корми, щоб переконатися, що трофей слухняно іде за «Ланню».

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика