На главную

И навіть адмірал Мартинус Сонк…

И навіть адмірал Мартинус Сонк, що перемінив що так і не оправився від ран Рейенсена, послав в Амстердам досить відверта доповідь, що послужила одним з надгробних каменів на могилі імперської політики Куна: «Наші попередні дії в китайських берегів настільки відновили проти нас усю країну, що нас тепер у цих краях усе поголовно вважають тільки вбивцями, грабіжниками й піратами… Наші дії були дуже жорстокі й нелюдські, і моя думка полягає в тому, що нам ніколи не добитися торгівлі з Китаєм цими способами… Тепер нам доведеться довго викупати ці й інші помилки й злочину, перш ніж про них забудуть і наша Компанія зможе пожати бажані плоди китайської торгівлі».

Історія, про яку буде зараз розказане, досить відома. Достаток жертв робить її в якійсь мірі виняткової, але герої цієї саги XVII століття типові, і їх учинки характерні для тієї обстановки, яка зложилася в цей час в Індійському океані

«Батавия» була одним із самих більших кораблів голландської Ост-Индской компанії — найближчими аналогами її можна вважати португальські карраки. На початку 1629 року вона вийшла з Амстердама, маючи на борті шістсот пасажирів і членів команди, а також важливі вантажі й великі суми грошей. Серед пасажирів були чиновники й купці, їх родини, загін солдатів. Командував «Батавией» капітан Якобc, але дійсним начальником експедиції був старший фактор і довірена особа ради Компанії Франциск Пелсерт, який відповідав за схоронність вантажу й цінностей на суму більш двохсот тисяч гульденів. До Яви «Батавия» ішла в складі невеликої ескадри

Ідея захопити судно виникла, мабуть, і в капітана Якобса, і в багатьох його підлеглих: уже дуже звабної був видобуток. Капітан, імовірно, не збирався стати після цього професійним піратом, а припускав перейти на службу до португальців. Пелсерт підозрював Якобса в небезпечних задумах, але прямих доказів не мав. Розраховувати на команду він у такій ситуації не міг, зате в його розпорядженні було, що трохи служать Компанії й тридцять солдатів, у тому числі десять французьких найманців. На стороні капітана були другий компанійський фактор і суперкарго Ієронім Корнелис, старший боцман і більшість матросів. Частина команди віддавала перевагу до пори до часу тримати нейтралітет

Щоб було легше запровадити в життя задумане, змовники розвязали після виходу в Індійський океан відстати від ескадри й загубитися в океані. Пелсерт не приховував, що не довіряє капітанові, і наполіг на тому, щоб нічна вахта складалася з відданих Компанії людей. Але незабаром після того, як кораблі обігнули мис Доброї Надії, Пелсерт звалився в лихоманці, і капітанові вдалося здійснити свій план: у тумані «Батавия» відірвалася від ескадри

Підбадьорені хворобою Пелсерта, змовники відклали переворот до того моменту, коли фактор умре. Невідомо, наскільки хвороба Пелсерта була дійсної, а наскільки — дипломатичної: щовечора йому ставало так зле, що він не сподівався пережити ніч, але ранками ухвалював доповіді офіцерів, хоча й не залишав постелі. Так пройшли два тижні. От-от могли здатися берега Яви, і це спонукувало змовників кдействию.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Август 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика