На главную

Португальські кораблі…

Португальські кораблі продовжували перетинати моря, і спогад про славу великої держави тягло багатьох молодих людей зі збіднілої європейської політики, що й потрапила на задвірки, Португалії в її колоніальні форпости, що перетворилися у своєрідний колоритний мир, що як би законсервувався в XVI столітті

Португальці все частіше починають шукати щастя на службі азіатських монархів. У бірманській, сіамській і інших східних арміях португальські найманці стають майже обовязковою складовою частиною, а португальські авантюристи пускаються в самостійні підприємства. Де Бриту засновує власне «царство» на півдні Бірми; Тибан стає «королем» піратського острова Сандвин Варакане.

Наступний невеликий епізод може служити ілюстрацією життя в португальських володіннях початку XVIII століття. І нехай він буде епілогом до оповідання, що почався з опису походів Диаша й Васко так Гамори

Антониу де Альбукерки Коэло, що народився в 1682 році, був сином португальського вельможі Антониу де Альбукерки де Коэло де Карвало й мулатки з Пернамбуко Ангели де Барриос, походження якої було «сумнівним і мрячним». Правда, нічого дивного в цьому не було, тому що незаконнонароджених дітей у португальських вельмож була безліч, і поступово навіть самим строгим ревнителям чистоти крові довелося навчитися закривати ока на всі частку, що збільшується, «тубільної» крові в жилах португальської аристократії. Так доводилося розплачуватися за підтримку імперії. Це не виключало расової непримиренності тих же вельмож, коли справа йшла про недругів і скорених

Антониу отримав освіту в Португалії, став капітаном морської піхоти й у цій якості прибув у Макао на борті корабля, який потрапив у шторм і був настільки ушкоджений, що йому довелося встати в порту на тривалий ремонт

Офіцери фрегата зійшли на берег, зняли там будинку й зажили звичайним життям португальських фидалго, у якій розгул і полювання за грішми сполучалися з показною релігійністю. Останнє було необхідне, тому що в Макао, як і в інших володіннях Португалії, величезну роль відіграла католицька церква. Тут панували єзуїти й доминиканцы, які, борючись між собою, тримали у вузді всю колонію

Антониу де Альбукерки, що любив підкреслювати своє міфічне споріднення з давно померлим великим адміралом, став одним зі світських левів Макао й через якийсь час почав полювання за приданим, власницею якого була сирота девяти років від роду по імені Марія да Моура. Юний вік сироти не рятував її від боротьби за її руку. Головними претендентами були герой нашої розповіді Антониу де Альбукерки й лейтенант королівського фрегата будинок Энрике да Норон. Обоє минулого бідні, наполегливі й хизувалися знатним походженням. Наречена тим часом відіграла вкуклы.

Наречені незабаром стали центром інтриги, що охопила все місто. На стороні лейтенанта Энрике були багата й владна бабуся дівчинки й доминиканцы, на стороні Антониу — командир фрегата, єпископ Макао і єзуїти. Боротьба була позиційної доти, поки Антониу за допомогою вірних друзів не украв Марію з будинку й не обручився з нею в церкві святого Лаврентія

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика