На главную

Стояло в північного берега…

Стояло в північного берега Мадагаскару, улаштувавши перепочинок або очікуючи торговців, щоб збути товари. Тому піратський флот увесь час міг розраховувати на підкріплення — лише менша частина кораблів перебувала на полюванні. Це ж ускладнювало й боротьбу з піратами. Індійські кораблі боротися з ними не могли: у відкритому морі європейський піратський корабель був маневренней, та й збройний він був краще, чим індійський або арабський. Знищення ж піратського корабля європейськими військовими фрегатами лише звільняло місце для іншого пірата. Доти поки піратство було вигідним заняттям, а супротивники піратів не могли організувати регулярне патрулювання морських шляхів, розбійники продовжували своє полювання. Вона полегшувала тим, що їх вороги були розєднані й часом схильні підтримувати піратів або навіть видавати їм корсарські ліцензії в надії підірвати цим позиції своїх конкурентів

Імена більшості піратів до нас не дійшли. Карєра їх досить швидкоплинна. Вона тривала рік-два, потім корабель тонув під час шторму, налітав на рифи або гинув у бої з військовим фрегатом. Часом один удалий сезон завершував карєру пірата, який кидав небезпечне ремесло й ставав торговцем або землевласником. «Безымянность» їх досягалася й тим, що при невдачах пірати були схильні міняти капітанів, а якщо їм попадався кращий корабель, чому їхній власний, вони переходили на нього. Часом пірати ворогували й між собою, що теж приводило до змін кораблів і капітанів. Так що найчастіше простежити за яким-небудь кораблем або капітаном взагалі неможливо. Якщо згадати про похід через Панамський перешийок, у якому брав участь Дампир, виявиться, що командування в піратів мінялося кілька раз, а загін раз у раз розколювався, поєднувався й знову ділився

Лише найвидатніші капітани, приобретшие репутацію щасливчиків і найбільш рішучі й сміливі, залишили свої імена в історії. Але якщо поруч із ними не було письменника або самі вони не залишили записок, відомості про них можна почерпнути лише з переписки торговців і звітів капітанів військових фрегатів. Були, звичайно, серед піратів кінця XVII — початку XVIII століття й такі, імена яких ставлять поруч із іменами Моргана або Дрейка. Серед тих, хто діяв в основному в Індійському океані, найбільш відомі Щасливчик Эвери, Кидд і Миссон.

Біографію Щасливчика Эвери написав Даніель Дефо. Пєса про нього «Щасливий пірат» мала більший успіх в Англії на початку XVIII століття. Про нього було написано кілька книг, і в усі говорилося, що він казково розбагатів, захопив у полон і змусив вийти за себе заміж індійську принцесу, внучку Великого Могола

Дійсна біографія Эвери разюче відрізняється від пєс і книг

Перші правдиві відомості про Эвери були повідомлені голландцем ван Брооком, який кілька місяців був у полоні на борті піратського корабля. пірат, що зблизився із бранцем, зізнався йому, що справжнє його прізвище Бриджмен, а псевдонім він прийняв, щоб не кинути тінь на своїх рідних. Ван Броок пише, що Эвери був людиною веселим, навіть добродушним, але часто скаржився на те, що в дитинстві його кривдили родичку. Народився він у Плімуті й був сином капітана торговельного судна

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика