На главную

Слід чітко розмежувати три…

Слід чітко розмежувати три типи агресії, застосовувані конкурентами Іспанії: контрабандна торгівля, піратство й відкриті воєнні дії. Але безумовно, існує різниця між шаленим шибеником Франсуа Л’оллоне й галантним британським адміралом Джорджем Ансоном. В остаточному підсумку прийшов час, коли Англія, Франція, Голландія й Іспанія обєднали зусилля в боротьбі з незалежним піратством. Але для іспанського уряду всі іноземці, що вживають спробу висадитися на берег Американського континенту, за рідкісним винятком були піратами й у випадку піймання не могли розраховувати на полегкість. Та ж доля чекала й іспанського колоніста, захопленого військовим кораблем, капером, збройним контрабандистом або корсаром. Кожна із цих категорій проявляла свій ступінь жорстокості й милосердя, але ціль в усіх була одна – заволодіти скарбами й принизити іспанську гордість

Елизаветинцев Оксенхама й Дрейка, імовірно, слід уважати піратами, тому що під час своїх грабіжницьких набігів у Тихому океані Англія не перебувала в стані війни з Іспанією. Те ж саме можна сказати й про Томаса Кавендише, який, будучи капером, промишляв грабежем, фактично перебуваючи на легальному становищі, як і Річард Хокинс кілька років через. Іспанія іноді визнавала принципову відмінність між цими типами агресій, що можна простежити на прикладі Оксенхама й Хокинса. Вони обоє минулого захоплені. Але якщо першого стратили (хоча його обвинуватили не в піратстві, а в єресі), те другий згодом був з почестями відпущений на волю. Випливаючи тим же судовим визначенням стосовно голландських грабіжників, Спеилберген уважався піратом, а Скепенхем немає. Карибські пірати, що промишляють у Південному морі, дійсно були такими, але навіть у цьому випадку складно було визначити грань між піратством і каперством. Наприклад, коли в 1680 році Дампье промишляв у водах Тихого океану, він, без сумніву, уважався піратом, але піратство проти Іспанії в той час відкрито вітався й навіть заохочувалося Англією. Вчасно ж його наступного походу, в 1685 році, коли Англія погодилася приборкати піратство, Дампье був оголошений поза законом. А в 1704 році під час третього тихоокеанського вояжу, коли Англія перебувала в стані війни з Іспанією, Дампье одержав статус законного капера. Усі ці три кампанії нічим не відрізнялися одна від іншої по своїй суті, вони були початі тими самими людьми з них незмінно ворожим відношенням до іспанців. Як можна помітити, будь-яка спроба строгої класифікації в цім питанні виглядає, принаймні, неспроможне

Поява будь-якого іноземного судна в іспанських водах Карибського басейну не розцінювалося Іспанією як проста випадковість, а, отже, реакція відносно порушника була оборонительно агресивної. При цьому незграбні галеоны, вантажені скарбами, звичайно супроводжували військовий флот або конвойні судна, а для захисту деяких портів будувалися зміцнення й інші фортифікаційні спорудження. Пізніше з метою раз і назавжди покінчити з піратством у Карибському морі під командою вице короля Нової Іспанії була створена армада «de Barlovento».

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика