На главную

На берегах затоки Салагуа…

На берегах затоки Салагуа був струмок із прісною водою, і там же брали свій початок дороги, ведучі до міст Гвадалахара й Колима, а в северо західному напрямку – до порту Навидад. Обидві гавані найчастіше служили притулком для манільських галеонов. А до середини XVII сторіччя манільські судна, що пливуть зі сходу в Акапулько, стали регулярно заходити в Салагуа, хоча пізніше перевага стали віддавати порту Навидад. Алькальд мер Колимы тримав там сторожовий пост, який постійно забезпечувався свіжими фруктами для людей, уражених цингою й сошедших на берег після декількох місяців стомлюючого плавання. Якщо не вважати спостережливого поста й випадкових рибалок, що заходили в затоку, береги Салагуа протягом усього колоніального періоду були ненаселені, але вони досить активно використовувалися манільськими галеонами для доставки й розвантаження контрабандних товарів, увезених зі Сходу. Сучасний порт Мансанильо почав розбудовуватися лише із середини XIX сторіччя. Колима була основним центром по виробництві какао

Дуже невеликий, але добре захищений затока, відомий як Пуэрто де ла Навидад, що перебуває на 19°14′ північної широти, був відкритий іспанцями в 1523 році й незабаром став важливим перевалочним пунктом для експедицій, що направляються убік Каліфорнії й вище. Суднова верф, що перебуває у входу в лагуну в східній частині затоки, що й будує суду, що належать іспанській короні, була зведена тут ще до 1550 року. Суду ескадри Андреса де Урданета, який в 1564 році зробив плавання до Філіппінських островів, були побудовані саме там. Деякий час навіть розглядалося питання про перетворення затоки Навидад у кінцевий пункт прибуття торговельних судів, що йдуть зі Сходу, але пізніше перевага була віддана Акапулько. Однак затока Навидад продовжували використовувати дослідники й ловці перли, що пливуть убік Каліфорнії

З 1585 року затока стала базою поповнення запасів продовольства й питної води, а також південною границею сфери діяльності серйозної монополії, що спеціалізується на лові перлів. Навидад був самою північною тихоокеанською гаванню в Новій Іспанії; далі йшли берега, що підпадають під юрисдикцію аудієнції Гвадалахари. Найважливішою функцією затоки Навидад було надання притулку манільським судам. Із середини XVII до кінця XVIII сторіччя ці судна майже завжди робили короткий привал у берегів заток Салагуа або Навидад, які перебували безпосередньо за курсом їх проходження Какапулько.

Звичайно суду прибували до берегів Центральної Америки в листопаді або грудні. Алькальд мер Аутлана ніс персональну відповідальність за підтримку порядку в Навидаде, він також повинен був стежити за пересуваннями піратів у цьому регіоні й заздалегідь повідомляти влади про прибуття манільських судів. Хворим членам команд торговельних експедицій дозволялося сходити тут на берег, а серйозно хворим або інвалідам дозволялось залишатися в поселенні до повного видужання або випливати сухопутним шляхом у Мехіко. Одним з офіцерів або пасажирів торговельних судів був так званий королівський курєр, у чиї обовязки після прибуття входило стежити за поштовими станціями й наявністю змінних коней для відправлення з Навидада в столицю дипломатичних і офіційних послань

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Август 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031  
    Яндекс.Метрика