На главную

Голландські пірати, яких…

Голландські пірати, яких було достатньо багато в Карибському басейні, більш не верталися на тихоокеанське узбережжя іспанської Америки, крім як під видом безневинних торговців багато років через.

Буканьеры

Практично всі вторгнення в іспанські води Тихого океану до 1643 року здійснювалися в період війн і були ініційовані урядами Англії й Голландії або, принаймні, побічно спонсорувалися ними, виходячи з національних інтересів цих країн для розширення підконтрольних ринків і зміцнення престижу. У цій частині нашого оповідання ми зіштовхнемося з ворогом, до якого термін «пірат» може бути приписаний без усяких коливань або сумнівів. До джентльменів удачі, що борознили води Карибського моря, уряду Англії, Франції й Голландії спочатку ставилися досить терпиме й навіть у який те ступені заохочували їхньої дії, тому що вони завдавали значної шкоди їх загальному ворогу – Іспанії. Іноді влади наділяли їхніми певними повноваженнями, але це носило лише формальний характер. Вони були дуже жорстокими й незалежними представниками морської братій, зацікавленими лише в наживі й задоволенні своїх власних негайних примх. Заради досягнення своїх цілей вони мучили, насилували й робили всілякі злодіяння. Літописець експедиції Сокинса Шарпа цинічно визнає, що «золото послужило принадою, спокусивши нашу зграю веселого хлопців…, що є солдатами фортуни, вони перевербувалися й зробили на службу до одному західному могутньому монархові індіанців, імператорові Дарьену». Насправді він не був настільки могутній і не мав ніяку владу, тим більше владою над буканьерами – він просто всіляко виправдовував їхні розбійні діяння й набіги

В основному піратські команди формувалися по етнічному і язиковому ознаках, але зустрічалися й змішані загони, у число яких поряд із французами, англійцями й голландцями входили й представники інших національностей, а також досить часто піратські банди однієї етнічного угруповання поєднувалися із представниками іншої для здійснення певних набігів. На їхніх судах практично не було ніякої дисципліни. Дезертирство й заколоти були звичайною справою, а коли капітан втрачав «розташування» своєї команди, його просто «позбавляли повноважень», більшістю голосів обираючи нового лідера. Срібло й золото, награбоване під час буканьерских набігів, звичайно ділилося між членами команди згідно із установленою системою роздягнув видобутку. ( Для того щоб довідатися подробиці про життя буканьеров і їх організації, читайте «Буканьеры Америки» Джона Эскмелинга.)

В 1640 е роки пірати в союзі з москітами й іншими індійськими племенами побрали під свій контроль велику частину східного узбережжя Центральної Америки, яка усе ще залишалася не завойованої іспанцями. Потім вони звернули свої жадібні погляди на процвітаючі іспанські поселення на заході. Перші повідомлення про піратські набіги усередину материка на місто Матагальпа, у західній частині Центрального Нікарагуа, датовано 1643 роком

В 1654 році велика кількість піратів по ріці Сеговия (Кокосовій ріці), буксируючи свої каное уздовж стромовин, піднялося від мису Грасьяс Дьос і розграбувало шахтарське містечко в Нуэва Сеговии.

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Октябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031  
    Яндекс.Метрика