На главную

Покинувши Голландію в серпні…

Покинувши Голландію в серпні 1614 року, флот направився до берегів Бразилії й увійшов у води Тихого океану через Магелланов протока на початку травня наступного року. По шляху до вод Тихого океану пинас «Meeuwe» дезертирував, а подальші втрати від цинги й у результаті сутичок з португальцями довели чисельність голландської команди приблизно до 700 людей на чотирьох судах і одному пинасе. Перебуваючи недалеко від берегів Чилі, Спеилберген довідався, що іспанці, які були попереджені про його наближення, ґрунтовно підготувалися до цієї зустрічі й зібрали потужну ескадру в берегів Перу. До складу цієї ескадри, якої командував дон Родриго де Мендоса, входило 8 судів, на борті яких було близько 1300 офіцерів, солдат і матросів, але вона уступала голландцям у кількості знарядь. Замість того щоб уникнути зіткнення, Спеилберген і його рада розвязали атакувати цей величезний флот. У бої, який тривав двадцять чотири години в берегів міста Канете (Перу) з 17 по 18 липня 1615 року, іспанці зазнали повної поразки, втративши два судна й близько 4500 людей убитими. Спеилберген же втратив тільки близько 40 людей убитими, у той час як усі його судна практично залишалися цілими й непошкодженими

Наслідком цього бою зявилося те, що все західне узбережжя Америки залишилося безпомічним перед голландцями. Побравши курс на північ, Спеилберген завів свої кораблі в порт міста Паита, який спалив дощенту. А жителі міста, помітивши ворога, встигнули покинути його, похапцем зібравши своє майно. Наприкінці серпня 1615 року голландський флот покинув Южно Американський материк, марне сподіваючись відшукати Кокосовий острів, і 20 вересня їх поглядам уперше стало узбережжя Центральної Америки в районі міста Амапала.

Як уже було згадано вище, до кінця 1614 року влади Нової Іспанії були в курсі щодо того, що Спеилберген покинув Європу, і їм також був відомий його можливий маршрут. У січні наступного року вице король наказав алькальда мерові Акапулько зміцнити порт і підвищити обороноздатність міста. У місті були вириті траншеї. На північній стороні внутрішньої гавані, на пагорбі Ель Морро, до трьом старим гарматам, які були єдиним захистом гавані, додатково встановили ще чотирнадцять. Генерал дон Мельчор Фернандес де Кордоба, дворянин і родич вице короля, був ответствен за обороноздатність берегів і безпека в акваторії Південного моря. У березні він разом з військами прибув в Акапулько й залишався там доти, поки два галеона перебували на шляху до Філіппінських островів. Коли у вересні поголоска про «подвиги» піратів у Перу досяглася Мексики, Акапулько, на той час покинутий Фернандесом, знову виявився без захисників, але незабаром генерал повернувся із загоном в 400 солдатів і кабальєро, які добровільно викликалися боротися сголландцами.

Тим часом флот Спеилбергена був сильно порваний, що настигнувшим його в берегів Гватемали ураганом і повільно випливав уздовж узбережжя в пошуках провізій, у якій дуже бідував. Чисельність команди на той час скоротилася до 650 людей, більшість із яких страждали від цинги. Для дослідження узбережжя в пошуках провізій були спущені баркаси

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Ноябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12345
    6789101112
    13141516171819
    20212223242526
    27282930  
    Яндекс.Метрика