На главную

20 листопада піратська братії…

20 листопада піратська братії покинула острів Коиба й відправилася у Верагуа, де, увійшовши в глиб материка, вони захопили ще полонених і в пошуках видобутку обшукали кілька невеликих поселень. Те, що між французькою й англійською частиною піратів існували певні тертя й розбіжності, підтверджує той факт, що останні наполягали на розділі човнів і артилерії, що й було зроблено. 11 грудня 1686 року піратський флот увійшов у затоку Боку дель Торо ( згідно з описом де Люссана, це була затока Дульче) на півдні Коста Рики. Оглянувши околиці, буканьеры не знайшли там нікого, крім індіанців, вороже настроєних до іспанців. Тут вони зупинилися й провели три тижні, протягом яких кренговали свої судна й майстрували човна, видовбуючи їх із цільних стовбурів дерев

Наступним місцем, яке пірати вдостоїли своєю увагою, була затока Никоя. 6 січня 1687 року флот підійшов до берега, від якого його відокремлювала драговина з мангровими деревами, і коли пірати зстрибнули на землю із човнів, то виявилися по горло в бруді. Покинувши це місце, вони ввійшли в ріку, а далі пішки проїхали пять ліг і 7 січня підійшли до міста Никоя. Після нетривалого опору, зробленого піратам, вони побрали місто й розграбували його. Крім срібла й продовольства, знайденого в місті, буканьеры побрали заручників, за яких зажадали викуп, і повернулися на свої судна. У період з 22 січня до середини лютого, поки одна частина команди кренговала суду на маленькому острові в затоці, інша зробила набіг на Эспарзу й у пошуках видобутку нишпорила по окрузі. 16 лютого грабіжники спалили Никою, тому що місцеві жителі не змогли зібрати необхідний викуп. 26 січня до команди Ле Пикарда приєднався Франсуа Гронье зі своїм загоном не набагато більше 50 людей, які в цей час робили рейд уздовж узбережжя вниз від затоки Амапала на три каное

Повністю вичерпавши донорську здатність Центральної Америки, буканьеры розвязали перемкнути своя увага на її південну частину й зробити набіг на Гуаякиль. Під час обговорення цього проекту між двома угрупованнями відбувся розлад, у результаті якого до Гронье примкнули всі англійці й 50 французів з команди Ле Пикарда. 24 лютого 1687 року обидві групи, на невеликому судні кожна, покинули затока Никоя. Група Гронье нараховувала 142 людину, а команда Ле Пикарда – 160. На чолі англійської групи піратів стояв Жордж д’о, він же Джордж Хафф.

Західне узбережжя Центральної Америки, понесшее великий збиток у результаті розгарбувань і піратського розгулу, було на чотири місяці врятоване від пильної уваги останніх. В Еквадорі буканьеры зробили успішний набіг на Гуаякиль, Гронье був убитий, а більшість англійців перейшла в команду Эдварда Дэвиса, який підійшов до тем місцям на своєму «Batchelor’s Delight». Під командуванням Ле Пикарда тепер уже перебувало близько 260 піратів, включаючи 20 французів, які до цього часу входили до складу команди Дэвиса.

Пять маленьких судів Ле Пикарда ( на той час він захопив кілька судів) були серйозно ушкоджені в бої з іспанцями наприкінці травня в берегів Еквадору

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Июль 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     12
    3456789
    10111213141516
    17181920212223
    24252627282930
    31  
    Яндекс.Метрика