На главную

8 липня 1497 року кораблі так…

8 липня 1497 року кораблі да Гамори «Святий Гаврило», «Святий Рафаїл» і «Беррио» покинули Португалію. Матроси й офіцери знали, що йдуть в Індію. При доборі команд намагалися врахувати сумний досвід експедиції Диаша й не допустити бунту на кораблях. Уже в шляху Васко да Гамору заявив: «Відпливаючи з Лісабона, я заприсягся не повертати назад. Усіх, хто заїкнеться про це, викину за борт». Проте заколот піднявся буквально наступного дня після того, як кораблі, обігнувши південний край Африки, наблизилися до її східного берега. Матроси зібралися на палубі й вимагали повернути назад. І хоча їх попередили, що бунтівників, що зажадали повернення, король жорстоко покарає, вони вважалися, що майбутні покарання ніщо перед небезпеками незнайомого моря. Лише одна людина розуміла, що вернутися він не може, що повернення означає кінець усьому: карєрі, мріям про багатство й славі

Шторм затих, заколот удалося придушити, але тоді виникла змова. Вирішено було впертого командира звязати і йти назад, але не в Португалію, а в Іспанію, і звідти просити короля про помилування. До змови приєдналися й офіцери, у тому числі капітан і керманич корабля «Беррио».

Попереджений про змову, Васко да Гамору зявився на «Беррио», запросив головних змовників у каюту й велів закувати їх у кайдани. За допомогою катувань довідалися імена інших змовників. Ті також дали звязати себе без опору. А коли розгублені й розлючені матроси зібралися на палубі, да Гамору вийшов до них і сказав, що на кораблі більше немає ні капітана, ні керманича, так що нікому вести корабель назад, і лише слухняне проходження за флагманським кораблем може врятувати матросам життя

25 листопада португальці побачили устя ріки й череди на її березі. Пастухи-Африканці, що зустріли португальські шлюпки, були цікаві, але не ворожі. Португальці виміняли в них бика й з подивом відзначили, що смак його мяса такий же, як на батьківщині. Знайоме вражає сильніше, коли чекаєш чудес. Висаджуючись на берег, матроси бачили сліди слонів і з побоюванням розсовували кущі, очікуючи зустріти змію або лев. А через кілька тижнів кинули якір у села, вожді якої, піднявшись на корабель, із презирством оглянули намисто й дешеві прикраси, що захоплювали їхніх південних сусідів. Вони наказали привезти з берега тюки з матерією, не гіршої, чому в португальців, і дали зрозуміти, що їм доводилося бачити кораблі покрупнее.

Португальцям стало ясно, що звідси починаються ті місця, куди вони так прагнули. Ріка, у якої вожді відмовилися від намиста, була названа Рио де Бонш Сингалеж — рікою Добрих Ознак. А 1 березня 1498 року здалися оточені пальмами білі будинки міста Мозамбік. Тут починалася країна зинджей, відома по арабських рукописах уже з X століття. Зинджи не представляли єдиного етносу — серед них були предки нинішніх народів, що говорять на мовах суахілі й банту. Зинджи вміли обробляти залізо, добували слонячу кістку, вирощували зерно й займалися торгівлею. У записках арабського автора XII століття аль-идриси місто зинджей Малинди характеризується як великий населений пункт, біля якого перебувають залізні рудники

Добавить комментарий

Свежие комментарии
    Сентябрь 2017
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
    « Дек    
     123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    252627282930  
    Яндекс.Метрика